Либідь (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Либідь
Либідь біля Московської площі в Києві, осінь 2009 року.
Либідь біля Московської площі в Києві, осінь 2009 року.
Витік колектор в районі перетину бульвару І.Лепсе та вул.Радищева; струмки в парку Відрадний (Київ)
Координати витоку 50°26′47″ пн. ш. 30°24′38″ сх. д. / 50.44639° пн. ш. 30.41056° сх. д. / 50.44639; 30.41056
Гирло Дніпро, поблизу Корчуватого
Координати гирла 50°22′55″ пн. ш. 30°34′40″ сх. д. / 50.38194° пн. ш. 30.57778° сх. д. / 50.38194; 30.57778
Країни басейну Україна Україна
Довжина 17,1 км
Висота витоку 185 м
Висота гирла 91,5 м
Площа басейну 66,2 км²
Притоки праві: Відрадний, Вершинка, Кадетська Роща, Мокра, Протасів Яр, Совка, Горіхуватка;
ліві: Волочаєвський, Шулявка (Шулявиця), Піщаний, Скоморох, Ботанічний, Клов, Ямка, Звіринець, Буслівка (більшість взято в колектори, деякі мають періодичний стік)

Ли́бідь — річка, права притока Дніпра на території Києва. Довжина — 17,1 км. Площа басейну — 66,2 км².

Походження назви[ред.ред. код]

Вважається, що річка отримала назву від імені сестри легендарних засновників Києва — Кия, Щека і Хорива. Річка Либідь згадується в літописах під 968 роком, коли літописець зазначає, що «не бяше лзѣ коня напоити на Лыбеди».

Російський історик Карамзін на початку XIX століття писав:[1]

«Може бути, що Кий і його брати насправді ніколи не існували, і що народна вигадка перекинула назви місцевостей невідомого походження на імена людей. Ім'я Києва, назви гір Щекавиці — нині Скавиці, вже забутої Хоривиці і річки Либеді, що неподалік нової Київської фортеці впадає в Дніпро, могли стати приводом створення байки про трьох братів та їхню сестру: чому знаходимо багато прикладів у грецьких та північних повістярів, котрі із географічних назв складали цілі Історії та Біографії»

Таким чином, виникнення легенд і переказів про географічні об'єкти цілком можливі.

Фізична географія річки[ред.ред. код]

Либідь впадає у коллектор перед Повітрофлотським шляхопроводом
Гирло
Вода Либеді замулена порівняно з дніпровською
Впадіння р. Мокра до Либеді

В багатьох джерелах можна зайти згадку про те, що Либідь бере початок із джерел поблизу сучасної станції Київ-Волинський. Однак дослідник малих річок Києва В. І. Вишневський встановив, що витоками Либеді можна вважати колектори, що починаються в районі перетину вулиць Світлогорської та Радищева (координати цього місця — 50°26'47 пн. широти, 30°24'38 сх. довготи) та в районі вулиці Каблукова. Перші 4 кілометри протікає суто в колекторі під бульваром Івана Лепсе, проспектом Космонавта Комарова, Відрадним парком, вулицями Лебедєва-Кумача та Нижньоключовою, прийнявши при цьому ряд приток — спочатку Відрадний (це парк Відрадний, в якому знаходиться ставок із встановленим поруч пам'ятним каменем, що нагадує про початки тут Либеді), потім 2 невеликі ліві притоки — один із них протікає під парком «Орлятко», де також є ставок, інший має назву Волочаєвський. Біля Залізничної вулиці (район фабрики «Лагода») Либідь вперше з'являється на поверхні. Звідси від витоку 4,5 км.

Далі Либідь протікає переважно на поверхні, продовжуючи приймати притоки — в Либідь впадає Вершинка (протікає вздовж вулиці Ушинського, цю річку довгий час помилково вважали Либіддю і визначаючи витоки, орієнтувалися саме на неї), потім Шулявка, Піщаний і Кадетська Роща (усі, крім Вершинки, повністю у колекторах). Під Повітрофлотським шляхопроводом Либідь ненадовго ховається в трубу, щоб за декілька сотень метрів знову вийти на денну поверхню і прийняти одну з найбільших приток — Скоморох. Потім у Либідь почергово впадають струмки і річки Ботанічний (Паньківський), Мокра, Клов, Протасів Яр, Ямка, Совка і Горіхуватка (Оріхуватка). З них лише Ботанічний ручай та річки Совка і Горіхуватка бодай частину шляху протікають поверхнею. Найприроднішій вигляд зберегла Горіхуватка і частково Совка.

Вздовж Саперно-Слобідської вулиці Либідь близько 2 км знову протікає у колекторі (цю ділянку Либеді було заховано під землю лише у 1980-х роках). Виходить на поверхню Либідь поблизу Видубицького шляхопроводу, прийнявши останню притоку — Буслівку. Далі Либідь протікає частково у природному руслі — сьогодні це єдине таке місце на річці.

Впадає Либідь до Дніпра неподалік Південного мосту, а точніше — біля ТЕЦ-5.

Басейн Либеді розділений глибокими урвищами, які відкривають численні джерельця: Бусловський — на Саперній слобідці, Лукрець — під Дівич-горою, Живець — під горою Бусовицею та ін.

Основні притоки: Скоморох, Совка, Бусловка, Відрадний, Шулявка (Шулявиця), Кадетська Роща, Клов, Ямка, Протасів Яр тощо (більшість взято в колектори, деякі мають періодичний стік).

Використання та екологія[ред.ред. код]

В басейні Либеді ще до кінця XIX століття знаходилися великі ставки — Шулявський, Паньківський, Печерський, Совки, Голосіївський. Шулявський (Кадетський) ставок проіснував до початку 1930-х років.

Використовували Либідь і як джерело енергії: на ній стояли водяні млини[2].

Із кінця XIX століття у зв'язку з розвитком міста поверхня басейну Либеді, його географічні об'єкти зазнали значних змін.

Майже все русло Либеді закріплено бетонними сваями, а на окремих ділянках взято в колектори (під Повітрофлотським шляхопроводом та вздовж Саперно-Слобідської вулиці).

Протягом останніх років, під час кожної весняної повені Київська міська державна адміністрація обіцяє провести комплекс робіт з очистки та розширення русла.

Через Либідь перекинуто багато шляхопроводів, однак більшою є кількість невеликих пішохідних містків.

Див. також[ред.ред. код]

  • Кий (легенда про заснування Києва).
  • Річка Либідь в Рязані
  • Теличка

Примітки[ред.ред. код]

  1. История государства Российского. — М.: Наука, 1989. — С. — 49)
  2. Вортман Д. Я., Нікітіна В. І. Маловідомий план околиць Києва 1753 року. // Інтернет-сайт «Мислене дерево».

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]