Либідь (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Либідь
Либідь біля Московської площі в Києві.jpg
Либідь біля Московської площі в Києві, осінь 2009 року.
Витік колектор в районі перетину бульвару І.Лепсе та вул.Радищева; струмки в парку Відрадний (Київ)
Координати витоку 50°26′47″ пн. ш. 30°24′38″ сх. д. / 50.44639° пн. ш. 30.41056° сх. д. / 50.44639; 30.41056
Гирло Дніпро, поблизу Корчуватого
Координати гирла 50°22′55″ пн. ш. 30°34′40″ сх. д. / 50.38194° пн. ш. 30.57778° сх. д. / 50.38194; 30.57778
Країни басейну Україна Україна
Довжина 17,1 км
Висота витоку 177,2 м
Висота гирла 91,5 м
Середньорічний стік 0,12 м3/с; 3,76 млн. м3/рік
Площа басейну 66,2 км2
Притоки праві: Відрадний, Вершинка, Кадетська Роща, Мокра, Батиїв, Протасів Яр, Совка, Горіхуватка;
ліві: Волочаєвський, Шулявка (Шулявиця), Піщаний, Скоморох, Афанасівський, Ботанічний, Клов, Ямка, Живець, Буслівка (більшість взято в колектори, деякі мають періодичний стік)
Категорія у Вікісховищі Либідь

Ли́бідь — річка, права притока Дніпра на території Києва. Довжина — 17,1 км. Площа басейну — 66,2 км².

Походження назви[ред.ред. код]

Вважається, що річка отримала назву від імені сестри легендарних засновників Києва — Кия, Щека і Хорива. Річка Либідь згадується в літописах під 968 роком, коли літописець зазначає, що «не бяше лзѣ коня напоити на Лыбеди».

Російський історик Карамзін на початку XIX століття писав:[1]

«Може бути, що Кий і його брати насправді ніколи не існували, і що народна вигадка перекинула назви місцевостей невідомого походження на імена людей. Ім'я Києва, назви гір Щекавиці — нині Скавиці, вже забутої Хоривиці і річки Либеді, що неподалік нової Київської фортеці впадає в Дніпро, могли стати приводом створення байки про трьох братів та їхню сестру: чому знаходимо багато прикладів у грецьких та північних повістярів, котрі із географічних назв складали цілі Історії та Біографії»

Таким чином, виникнення легенд і переказів про географічні об'єкти цілком можливі.

Гідрографія басейну річки[ред.ред. код]

Гирло Либеді при впадінні у Дніпро
Вода Либеді каламутніша порівняно з дніпровською

В багатьох джерелах можна знайти згадку про те, що Либідь бере початок із джерел поблизу сучасної станції Київ-Волинський. Однак дослідник малих річок Києва В. І. Вишневський встановив, що витоками Либеді можна вважати дренажні колектори, що починаються в районі перетину вулиць Світлогорської та Радищева (координати цього місця — 50°26'47 пн. широти, 30°24'38 сх. довготи) та в районі вулиці Каблукова. Перші 4 кілометри протікає суто в колекторі під бульваром Івана Лепсе, проспектом Космонавта Комарова, Відрадним парком, вулицями Лебедєва-Кумача та Нижньоключовою, прийнявши при цьому низку приток — спочатку Відрадний (це парк Відрадний, в якому знаходиться ставок із встановленим поруч пам'ятним каменем, що нагадує про початки тут Либеді), потім 2 невеликі ліві притоки — одна з них протікає під парком «Орлятко», де також є ставок, інший має назву Волочаєвський. Біля Залізничної вулиці (район фабрики «Лагода») Либідь вперше з'являється на поверхні. Звідси від витоку 4,5 км.

Далі Либідь протікає переважно на поверхні, продовжуючи приймати притоки — в Либідь впадає Вершинка (протікає вздовж вулиці Ушинського, цю річку довгий час помилково вважали Либіддю і визначаючи витоки, орієнтувалися саме на неї), потім Шулявка, Піщаний і Кадетська Роща (усі, крім Вершинки, повністю у колекторах). Під Повітрофлотським шляхопроводом Либідь ненадовго ховається в трубу, щоб за декілька сотень метрів знову вийти на денну поверхню і прийняти одну з найбільших приток — Скоморох. Потім у Либідь почергово впадають струмки і річки Афанасівський, Ботанічний (Паньківський), Мокра, Батиїв, Клов, безіменний струмок (під мостом над вулицею Федорова), Протасів Яр, Ямка, Совка і Горіхуватка (Оріхуватка). З них лише Ботанічний ручай та річки Совка і Горіхуватка бодай частину шляху протікають поверхнею. Найприроднішій вигляд зберегла Горіхуватка і частково Совка.

Вздовж Саперно-Слобідської вулиці Либідь близько 2 км знову протікає у колекторі (цю ділянку Либеді було заховано під землю лише у 1980-х роках). Виходить на поверхню Либідь поблизу Видубицького шляхопроводу, прийнявши останню притоку — Буслівку. Далі Либідь протікає частково у природному руслі — сьогодні це єдине таке місце на річці.

Впадає Либідь до Дніпра неподалік Південного мосту, а точніше — біля ТЕЦ-5.

Басейн Либеді розділений глибокими урвищами, які відкривають численні джерельця: Бусловський — на Саперній слобідці, Лукрець — під Дівич-горою, Живець — під горою Бусовицею та ін.

Основні притоки: Скоморох, Совка, Бусловка, Відрадний, Шулявка (Шулявиця), Кадетська Роща, Клов, Ямка, Протасів Яр тощо (більшість взято в колектори, деякі мають періодичний стік).

Гідрологія та якість води[ред.ред. код]

Майже по всій довжині Либеді її русло спрямлено, закріплено бетоном, тобто, каналізовано. Бетонний короб каналу, споруджений для захисту від затоплення прилеглої території, має висоту стінок 2-3 метри, ширина – від 4-х до 10-и метрів. По дну цього каналу прокладено вужчий канал глибиною 0,8 метра і шириною від 1,2 метра у верхів’ї до 3,5 метрів у пониззі річки. Ця частина каналу забезпечує проходження меженного стоку і її можна назвати руслом. Дно широкого каналу виконує фукції низької заплави і частково затоплюється при зливовому стоці[2].

Швидкості течії Либеді досить значні (завдяки спрямленню русла) - від 0,3-0,5 м/с (у межень) - до 2,2-2,8 м/с (у паводок). Середня багаторічна витрата води Либеді - 0,12 м3/секунду. А найвища прогнозована витрата води може досягати 39,6 м3/секунду. Середній багаторічний обсяг стоку води - 3,76 млн. м3 на рік.[2].

За хімічним складом вода гідрокарбонатно-кальцієвого складу з мінералізацією близько 583 мг/дм3 та твердістю води 6,6 мг-екв/дм3. Вода має високу мутність – 46,1 мг/дм3 та низьку санітарну якість.[2].

Використання та екологічний стан[ред.ред. код]

Здавна Либідь використовувалиі як джерело енергії: на ній стояли водяні млини[4].

Як відзначав краєзнавець Д. П. де ля Фліз у 1854 році - на Либеді в районі «деревни» Нижня Либідь-Деміївка є гребля[3].

Про якість води річки у середині ХІХ ст. можна судити з такого факту. У 1857 році було збудовано локальну систему водопостачання для Київського Володимирського кадетського корпусу (зараз будівля Міністерства оборони України на Повітрофлотському проспекті) із забором води із загати (ставка) на Либеді і подачею паровими насосами у баки на території кадетського корпусу[5].

  • ХІХ ст., друга половина

Як відзначає професор Валентин Хільчевський (КНУ імені Тараса Шевченка), треба об'єктивно визнати, що антропогенний тиск на басейн Либеді (вплив на ландшафт, гідрологічний режим, хімічний склад та якість води) почався понад 100 років тому – з середини другої половини ХІХ ст.[5]

З другої половини XIX століття, у зв'язку з невпинним розвитком міста, поверхня басейну Либеді, його географічні об'єкти почали зазнавати значних змін, а у воду річки стали попадати стічні води. Так, близько 1870 рр. у заплаві Либеді прокладаються залізничні колії Києво-Балтської та Курсько-Київської залізниць.

В той же час, у басейні Либеді ще до кінця XIX століття знаходилися великі ставки — Шулявський, Паньківський, Печерський, Совки, Голосіївський. Шулявський (Кадетський) ставок проіснував до початку 1930-х років.

Либідь на початку ХХ ст.
  • ХХ ст., перша половина

Після спалаху епідемії холери у Києві у 1907 році через розташовані вище Києва у заплаві Дніпра очисні споруди - у 1909 році уводиться в експлуатацію каналізаційний колектор, прокладений у заплаві р. Либідь. Либідський колектор подавав стічні води частини міста на очисні споруди (відстійники), розташовані на правому березі річки під Лисою горою. Після очищення стічні води скидалися у Дніпро. Так тривало поки у 1918 році вибух на артилерійських складах на Лисій горі не зруйнував очисні споруди. Київ ще багато років скидав стічні води у Дніпро без очищення у пониззі Либеді[5].

У 1939 році збудовано Ново-Либідський каналізаційний колектор.

  • ХХ ст., друга половина

Після уведення у 1965 році в дію Бортницької станції аерації – з очищення стічних вод в районі впадіння Либеді у Дніпро по його дну прокладено труби для перекачування стічних вод правобережжя Києва на лівий берег на Бортницьку станцію аерації[5].

Майже все русло Либеді закріплено бетонним коробом, а на окремих ділянках взято в закриті колектори (під Повітрофлотським шляхопроводом та вздовж Саперно-Слобідської вулиці). Ділянку вздовж Саперно-Слобідської вулиці «заховали» у колектор у кінці 1980-х рр., коли прокладали прямий шлях на Південний міст через Дніпро, відкритий у 1990 році.

Через Либідь перекинуто низку шляхопроводів, однак більше - невеликих пішохідних містків

В той же час, продовжується забруднення річки Либідь  — триває неконтрольоване скидання сміття, надходження стічних вод , що надзвичайно погіршує якість води у річці. Протягом останніх років, під час кожної весняної повені Київська міська державна адміністрація обіцяє провести комплекс робіт з очистки та розширення русла.

  • Кияни 5 листопада 2015 року звернулися у Київраду з електронною петицією про визнання долини річки Либідь зоною екологічного лиха[6].

24 січня 2016 року, кияни Нечволод Дмитро, Мраморнов Максим та Артем Заварзін організували сплав на байдарці Либіддю, тим самим привертаючи увагу влади до потенціалу використання річки[7].

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. История государства Российского. — М.: Наука, 1989. — С. — 49
  2. а б в Ободовський О. Г., Хільчевський В. К. Гідрографічні риси Києва та його поверхневі води / У кн.: Київ як екологічна система: природа – людина – виробництво – екологія. – К., 2001. - С. 163-194.
  3. а б Доминик Пьер де ля Флиз. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. – Киев, 1854.
  4. Вортман Д. Я., Нікітіна В. І. Маловідомий план околиць Києва 1753 року. // Інтернет-сайт «Мислене дерево».
  5. а б в г Хільчевський В.К. Водопостачання і водовідведення: гідроекологічні аспекти - К.: ВПЦ "Київський університет", 1999. - 319 с. ISBN 966-594-073-2.
  6. Електронна петиція киян до Київради (05.11. 2015 р.): Визнати долину русла річки Либідь зоною екологічного лиха
  7. Зимний сплав по реке Лыбедь. Часть 1. http://bnntour.com.ua (російською). Процитовано 2016-01-27. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]