Лизогубова Слобода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лизогубова Слобода
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Згурівський
Рада/громада Лизогубово-Слобідська сільська рада
Код КОАТУУ 3221983301
Основні дані
Засноване 1720
Населення 623
Площа 3,514 км²
Густота населення 177,29 осіб/км²
Поштовий індекс 07650
Телефонний код +380 4570
Географічні дані
Географічні координати 50°24′33″ пн. ш. 31°54′44″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 31.91222° сх. д. / 50.40917; 31.91222Координати: 50°24′33″ пн. ш. 31°54′44″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 31.91222° сх. д. / 50.40917; 31.91222
Середня висота
над рівнем моря
127 м
Місцева влада
Адреса ради 07650, Київська обл., Згурівський р-н, с. Лизогубова Слобода, вул. Петровського[джерело?], 2, тел. 5-63-42
Карта
Лизогубова Слобода. Карта розташування: Україна
Лизогубова Слобода
Лизогубова Слобода
Лизогубова Слобода. Карта розташування: Київська область
Лизогубова Слобода
Лизогубова Слобода
Мапа

Лизогубова Слобода́ — село в Україні, в Згурівському районі Київської області. Населення становить 623 осіб.

На честь Лизогубової Слободи, уродженка села, відома поетеса Ольга Деркач написала вірш «Колиска серця» з одноіменної збірки (2007)[1]

Лизогубова Слобода!

Край козацький, душі розрадо.

Над тобою віків багато

Прошуміли, немов вода.

Хоч не раз топтала орда

Чорноземи твої рахманні,

Та крізь сиву печаль туманів

Проростали твої жита.

Подолавши безодню бід,

У борні і трудах безсонних

Хрест свій ніс на плечах солоних

Мій стожильний козацький рід.

Всім негодам наперекір

Землю цю боронили свято

Хрущ, Бородавка, Головатий,

Завертайло, Заряда, Чмир.

Чепіль, Кошіль, Торжок, Сябро,

Задорожній, Кулик, Задоя

Зерна сіяли на добро –

Пожинали безсмертну долю.

Пікуль, Жигало і Стовпець,

Головань, Рудомина, Гета

Віддавали свій шал сердець,

Щоб крутилась мала планета.

Земле отча, пробач, прости –

Є втім наша гірка провина:

Замість мальв — бур'яни біля тину

І, мов пустки, сумні хати…

Довго буде ця рана боліть

І сумління моє тривожить.

Лише в рідній оселі зможу

Спраглу душу свою напоїть.

Наче птаха, лечу в село,

До тієї планети-хати…

Мій тут рід, мої батько й мати

І пісень моїх джерело.

Ти — як пам'ять віків свята,

Що не звітриться, не зітреться.

Лизогубова Слобода —

Пам'ять роду, колиска серця!

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Деркач, Ольга (2007). Колиска серця (українська). м. Біла Церква: О.В. Пшонківський. с. 52. ISBN 978-966-8545-74-0.