Лимани (Галицинівська сільська громада)
| село Лимани | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Миколаївська область | ||||
| Район | Миколаївський район | ||||
| Громада | Галицинівська сільська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1850 | ||||
| Населення | 2154 | ||||
| Площа | 0,005 км² | ||||
| Поштовий індекс | 57284 | ||||
| Телефонний код | +380 512 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 46°43′41″ пн. ш. 31°58′16″ сх. д. / 46.72806° пн. ш. 31.97111° сх. д.Координати: 46°43′41″ пн. ш. 31°58′16″ сх. д. / 46.72806° пн. ш. 31.97111° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
12 м | ||||
| Водойми | Бузький лиман | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 57286, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Галицинове, вул. Центральна, 1 | ||||
| Карта | |||||
  Лимани | |||||
 Лимани | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Лима́ни (в минулому — Кисляківка) — село в Україні, у Галицинівській сільській громаді Миколаївського району Миколаївської області. Населення становить 2154 особи.
Історія[ред. | ред. код]
Сучасне село виникло 1956 року злиттям трьох сусідніх сіл: Юхимівки, Кисляківки та Свято-Троїцького.
Кисляківка лежала на найкоротшому чумацькому шляху, яким чумаки возили сіль з Прогноїв у Соляні. Згаданий шлях пролягав лівим берегом Бузького лиману, біля Кисляківки, Вітовки і на півострів (через територію майбутнього Миколаєва). За час існування Коша Нової Запорізької Січі (1734—1775 рр.) на південній її частині існував так званий Кисляківський курінь українського козацтва. Цей курінь був розташований на землях сучасного села Лимани. Власне від Кисляківського коша походить назва села Кисляківка. Саме на околиці цього села в липні 1709 року залишки шведських військ Карла XII та козаків гетьмана Івана Мазепи облаштували укріплений табір, рятуючись від російських військ під орудою князя Волконського.
Гетьманова балка та Гетьманів курган — лежать в межах села Лимани, на лівому березі Бузького лиману на південь від Руської коси. Назва походить від табору гетьмана Івана Мазепи. В 1709 році через село Вітовку пролягав останній шлях Івана Мазепи.
Вихідці з Кисляківського куреня ще в 1772 році спорудили в Кисляківці біля балки християнську церкву в ім'я Спаса, і саме село певний час носило назву Спаське. У 1782 році було збудовано кам'яну Преображенську церкву, оновлену в 1810 році[1]. На сільському цвинтарі села Лимани частково збереглися козацькі могили. Могилки над кожним похованням невеликі, подовженої форми. Приналежність згаданих могил до козацьких визначається наявністю кам'яних хрестів та могильних плит. Запорожці були талановитими майстрами з виготовлення кам'яних (з дрібнозернистого вапняку) хрестів з карбуванням, котрих налічується біля ста типів. Серед відомих майстрів з виготовлення кам'яних хрестів на Миколаївщині був Микита Косторіз, роботи якого перебувають в Лиманах.
Станом на 1886 у селі Кисляківка, центрі Кисляківської волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 73 особи, налічувалось 19 дворових господарств, існували православна церква та земська станція[2]. За 4½ версти — рибний завод, соляний завод, маяк. За 15 верст — рибний завод. За 26 верст — поштова станція. За 32 версти — постоялий двір.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2116 осіб, з яких 1002 чоловіки та 1114 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2152 особи.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 87,33 % |
| російська | 11,88 % |
| вірменська | 0,42 % |
| польська | 0,14 % |
| грецька | 0,09 % |
| молдовська | 0,09 % |
Відомі особи[ред. | ред. код]
- 1881—82 роках у селі мешкав російський письменник Всеволод Гаршин (1855—1888). Його ім'я раніше носила одна з вулиць села.
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міст та сіл УРСР (рос.)
- Погода в селі Лимани [Архівовано 7 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Богоявленському роду нема переводу / Історія Корабельного району м. Миколаєва у зібранні Валерія Коби, Врадіївка . Видавець Коваленко А. Г. 2014 р / ISBN 978-966-2035-23-0
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 456 с.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
2. Історія Корабельного району м. Миколаєва у зібранні В. Коби, стор. 37 — 41.
|
Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||
