Лиман Леонід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Лиман
Pic L Y Lyman Leonid.jpg
Народився 13 серпня 1922(1922-08-13)
Малі Сорочинці
Помер 31 жовтня 2003(2003-10-31) (81 рік)
Нью-Йорк
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність українець
Діяльність письменник
Відомий завдяки поет

Леоні́д Ли́ман (* 13 серпня 1922, Малі Сорочинці — † 31 жовтня 2003, Нью-Йорк) — поет, публіцист, літературний критик. Яскравий представник українського модернізму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї священика у селі Малі Сорочинці на Полтавщині.

Батька розстріляли більшовики, трагічно обірвалося життя й мами. Від голоду й страшного животіння в радянському сиротинці, який мало чим відрізнявся від зони, його врятували чужі люди, перед якими Л. Лиман вважав себе боржником до кінця свого життя.

Віршуванням захопився ще будучи школярем. У 1939-1941 роках студіював в Харківському учительському інституті.

В часі Другої світової війни співпрацює у газеті "Нова Україна" (Харків). Подорожує по Україні. Відвідує окуповані німцями Одесу, Миколаїв, Донецьк (певний час мешкав, імовірно, у Краматорську, про що свідчить його вірш «Краматорськ»), стає свідком розкопок масових захоронень людей знищених радянським тоталітарним режимом у Вінниці (1943).

Оселяється у Львові, друкується у газетах "Львівські вісті", "Краківські вісті", у журналах "Наші дні", "Золотий перстень". Заприязнюється з визначними літературними діячами Євгеном Маланюком та Михайлом Орестом. Під кінець війни еміґрує на захід Європи, де перебуває в таборах переміщених осіб. Разом з поетом Леонідом Полтавою, за допомоги Володимира Ярошевича потайки вивозять українські шрифти з колишньої друкарні журналу «Дозвілля» та газети "Земля" з міста Плауена (радянська окупаційна зона) і, таким чином, започатковують український друк спочатку в Реґенсбурзі на Дунаї, а згодом — "Прометей" видавництво в Новому Ульмі[1].

Лиман був мовним редактором в газеті «Українські вісті» (Ной-Ульм), публікувався в «Альманасі МУРу», «Світанні», «Арці». 1949 переїхав до США до Нью-Йорку. Попервах працював натирачем підлоги. У 1960-70-х роках власними силами видавав "Нотатник" — місячник суспільно-політичної проблематики. Публікувався в газетах «Український Прометей», «Українська літературна газета», «Українські вісті», журналі «Сучасність».

Був членом ОУП «Слово».

« ...Дехто з критиків вважає його за одного з двох-трьох найкращих поетів його покоління. І справді, коли порівняти його творчість із поезіями однолітків, вона дивує дозрілістю, великим художнім контролем та холодною проникливістю спостереження...

Це - поезія великої лаконічности і стриманости вислову, мінімальности мистецьких засобів та низької почуттєвої температури. Вона являє собою цікавий і незвичайний процес: коли здебільшого українські поети несвідомо "з'їжджають" у публіцистику, - Лиман починає з публіцистики і надиво часто "виїжджає" на верхи поезії. ...Поет посередньо вказує на жах чутливої людини перед жорстокою, мертвою добою, що її технологія спрямована на війну, смерть і знищення. Єдина відповідь на нелюдськість доби - горда резигнація та іронія. Тут відчуваємо, хоч дуже далеку, але все таки виразну, співзвучність із еліотівським світом порожнечі і нудьги та з світом Пабльо Неруди, де конкретні, випадкові деталі щоденности передають метафізичні правди людства.[2]

»

З творчого доробку[ред. | ред. код]

Автор «Повісті про Харків», віршів.

  • Лиман Л. З листа в Европу // Слово. Збірник 3. — Нью-Йорк: ОУП, 1968. — С. 191.
  • Лиман Л. Вічне // Слово і зброя: Антологія української поезії, присвяченої УПА і революційно-визвольній боротьбі 1942—1967 / Упоряд. Л.Полтава. — Торонто — Онтаріо, 1968. — С. 35.
  • Лиман Л. Демографічна політика і демографічна дійсність у Радянському Союзі // Сучасність. — 1976. — Ч. 4 (184). — С. 101—103.
  • Лиман Л. Хто фальсифікатори? // Сучасність. — 1976. — Ч. 3 (183). — С. 55—59.
  • Лиман Л. Ювілеї // Літературно-науковий збірник — 1. — Нью-Йорк: Укр.-американське видавництво, 1952. — С. 3-6.
  • Леонід Лиман. Пам'ять: Поезія і проза, Р. Доценко (упор., ред.), Київ, 2002. ISBN 966-95840-8-6

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Полтаві існує вулиця Леоніда Лимана.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Агеєва, Віра (18 січня 2018). Як американці конфіскували український переклад Орвелла (Укр.). BBC. Процитовано 18 січня 2018. 
  2. Богдан Бойчук, Богдан Рубчак, Вступне слово // Координати, б/м, 1969. Т. 2.

Література[ред. | ред. код]

  • Літературно-науковий збірник, Нью-Йорк, 1952, Ч. 1.
  • Координати, б/м, 1969. Т. 2.
  • Березіль, 1996, № 9-10.
  • Сучасність, 2000, № 7-8.
  • Кур'єр Кривбасу, 2002, № 151.
  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
  • Слабошпицький М. Загадка довгого мовчання. Леонід Лиман // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 708—719.
  • Соловей О. До проблеми творчої біографії Леоніда Лимана //Донбас: культурно-освітній обмін з українцями світу: матеріали науково-практичної конференції. -Донецьк: Донецьке обласне відділення Товариства «Україна-світ», Український культурологічний центр, 2011. — С. 250—259.

Посилання[ред. | ред. код]