Липа Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Іванович Липа
Lupa2.jpg
Народився 5 травня 1900(1900-05-05)
м. Одеса, Херсонська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 20 серпня 1944(1944-08-20) (44 роки)
с. Шутова, Яворівського району, Львівська область, СРСР СРСР
вбитий НКВС
Громадянство Росія РосіяFlag of the Ukranian State.svg УНРПольща Польща
Національність українець
Діяльність громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар
Alma mater Новоросійський університет, КПНУ, Університет імені Адама Міцкевича у Познані
Батько Липа Іван Львович
Родичі батько: Липа Іван Львович
Нагороди
Хрест Симона Петлюри
s: Роботи у Вікіджерелах
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Ю́рій Іва́нович Ли́па (5 травня 1900(19000505), м. Одеса — 20 серпня 1944, с. Шутова, Яворівський район, Львівська область) — громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар, автор української геополітичної концепції, один з визначних ідеологів українського націоналізму.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки. Родина[ред.ред. код]

Батьком Юрія був видатний український письменник, лікар і борець за самостійність України Іван Липа — комісар Одеси від Центральної Ради, міністр культів і віросповідань Директорії УНР та автор проекту її першої Конституції, міністр здоров'я уряду УНР в екзилі. Початкову освіту майбутній письменник здобув у гімназії № 4 м. Одеси. Тут же вступив до Новоросійського університету.

Перші визвольні змагання[ред.ред. код]

У 1917 р. молодий юнак робить свої перші кроки на літературній ниві — він є редактором часопису «Вісник Одеси», пише свої перші брошури: «Союз визволення України», «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа», які побачили світ у заснованому батьком видавництві «Народний стяг». Тоді ж, з огляду на загрозу більшовицького перевороту в м. Одесі, вступає до лав організованої полковником І. Луценком та підполковником В. Змієнком Гайдамацької дивізії, у перший курінь. Пізніше вступив до куреня Морської піхоти Збройних сил УНР, бере участь у січневих боях з більшовиками на вулицях Одеси. Після вступу у місто союзних німецько-австрійських та українських частин Юрій Липа стає заступником командира одеської «Січі» Т. Яніва. В той час він редагує українську щоденну газету, видає останню, написану в Одесі, книжку «Табори полонених українців».

Активна творча діяльність[ред.ред. код]

Вступивши 1922 р. до Познанського університету на медичний факультет, він не полишає громадсько-політичної діяльності. Зі студентів, колишніх вояків армій УНР і ЗУНР, за почином хлопця утворюється таємне товариство, корпорація «Чорноморе», де Юрій Іванович обіймає посаду ідеологічного референта. В умовах бездержав'я українські емігранти, очолені Юрієм Липою, намагалися не лише зберегти своє національне обличчя, але й думали про майбуття України.

Разом з Юрієм Івановичем плідно працює на літературній ниві, здебільшого з суспільно-політичної тематики. В численних виданнях з'являється друком перша поетична збірка Юрія Липи — «Світлість», одразу помічена критиками, які пророкували авторові велике майбутнє.

Юрій Липа

По закінченні університету у 1929 році разом з Є. Маланюком Юрій стає натхненником і організатором літературної групи «Танк». Друкувався в альманасі «Сонцецвіт».

Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, орієнтація на Європу, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю, малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю — ось основні гасла і принципи, за якими творили молоді письменники. Пройнята цими ідеями, переповнена духом боротьби за українську ідею, з'являється 1931 р. друга збірка поезій Юрія Івановича з такою характерною назвою — «Суворість».

На шпальтах «Вісника» друкуються його літературознавчі статті: «Розмова з порожнечею», «Розмова з минулим», «Совіцькі фільми», «Розмова з наукою», «Організація почуття», «Боротьба з янголом», «Розмова з Заходом», «Селянський король», «Сатриз Мапіпз», «Провідництво письменства», «Батько дефетистів», «Сіре, жовте і червоне», в яких він дає оцінку українській літературі та визначає головні напрямки її розвитку в майбутньому.

У Варшаві в 1934 р. вийшов друком роман письменника: «Козаки в Московії». Наступного року він познайомив читача зі збіркою літературознавчих есе під назвою «Бій за українську літературу». Юрію вдалося досягти дивовижної цілісності у виявленні цінностей української культури та накреслити у глобальному плані проблеми і завдання, які стоять перед нею у майбутньому як перед культурою незалежної України — перлини світової цивілізації.

1936 року Юрій Липа видав три томи новел «Нотатник» на тему національно-визвольних змагань 1917—1921 років. Героїчний характер інтелігента масштабно й глибоко виписано, зокрема, в новелах «Кам'янець столичний» та «Гринів». Письменнику вдалося створити образ героя нового типу — інтелігента, безмежно відданого ідеї, цілеспрямованого й діяльного. Персонажі письменника — люди витонченої душевної організації, високого інтелекту, природні провідники, герої європейські, а водночас — типові представники свого народу. До того ж, у тому ж році письменник видав дві політичні праці — «Українська доба» й «Українська раса», в яких проаналізував політичні доктрини Європи XX століття.

Найповніше ідейно-філософські погляди Липи розкриті в його «всеукраїнській трилогії» — «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). В цих працях Юрій Липа виступає як теоретик сучасної української геополітики.

Друга світова війна і смерть[ред.ред. код]

Пам'ятний хрест в с. Шутова неподалік місця загибелі Юрія Липи. Напис на підніжжі: «Цей хрест — німий свідок катувань 19-20 серпня 1944 р. і трагічної смерті від рук комуністів Юрія Липи».

У вкрай несприятливий час воєнного лихоліття Юрій Липа разом із Левом Биковським та Іваном Шовгенівим у 1940 році утворюють у Варшаві Український Чорноморський інститут — науково-дослідну установу вивчення політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності. Протягом 1940—1942 років ними було видано 40 актуальних праць. Мрією вчених було після відновлення Української держави перенести Український Чорноморський інститут до Одеси, щоб він став потужним центром наукових досліджень у багатьох галузях. 3 цією метою Юрій Липа 1942 року приїздив до Одеси, навіть зумів організувати видання декількох наукових збірок. Проте війна не дала змоги довершити задумане.

Після переїзду влітку 1943 до Яворова (тепер Львівська область) став одним з активних учасників українського руху Опору. Працюючи як лікар, Липа організував підпільні курси по підготовці медичних кадрів для Української Повстанської Армії, готував тексти листівок та відозв до населення і німецьких солдат. Постать Юрія Липи була настільки значущою, що 1943 р. його діяльність помітили у вищому державному проводі фашистської Німеччини. За наказом Гітлера Ю.Липу було перепроваджено до Берліна, тому що, на думку правителів Німеччини, він був найбільшим українським ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий уряд України. Однак Юрій з гідністю відкинув цю ганебну пропозицію. І, на диво, залишився живим…

З липня 1944 — інструктор першої Старшинської школи УПА в Карпатах. Помітили його і радянці, з лабет яких вирватись мислителю не поталанило. 19 серпня 1944 Юрій Іванович був захоплений підрозділом НКВС в селі Іваники, Яворівського району, а на світанку 20 серпня 1944 р. Юрія Липу було по-звірячому замордовано в с. Шутова Яворівського району, що на Львівщині.

Похований в с. Бунів, Яворівського району.

Пам'ятник Юрію Липі в с. Іваники Яворівського р-ну Львівської обл.

Творчість[ред.ред. код]

Філософсько-ідеологічні праці[ред.ред. код]

Літературні твори[ред.ред. код]

У цілому написав бл. 200 різноманітних творів: книг, статей, рецензій, перекладів, зокрема:

  • Роман «Козаки в Московії» (1934)
  • Три томи новел «Нотатник» (1936)
  • Збірник літературознавчих есеїв «Бій за українську літературу» (1935)
  • Лікарська праця «Фітотерапія» (1933)
  • Лікарська праця «Ліки під ногами» (1943).
  • Липа Ю. Бій за українську літературу. — Варшава, 1935. — 216 с.
  • Липа Ю. З Київських легенд //Український студент, Прага, 1930.
  • Липа Ю. Вірую. — Львів: Каменяр, 2000. — 102 с.
  • Липа Ю. Козаки в Московії. — Львів: Червона калина, 1995. — 454 с.
  • Липа Ю. Нотатник. — К.: Укр. світ, 2000. — 296 с.
  • Липа Ю. Поезія. — Торонто, 1967. — 292 с.
  • Поема «Цар-Дівиця» (ЛНВ. Річник XXI. Т.LXXVII. Кн.VI. За жовтень. Львів, 1922. — с.193—197).

Публіцистика[ред.ред. код]

Огляд і аналіз праць Ю. Липи[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В Одесі існує вулиця Івана та Юрія Лип.

В Кропивницькому та Конотопі існують вулиці Юрія Липи.

У місті Новояворівськ Яворівського району вулицю поблизу міської лікарні названо на честь Юрія Липи.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • В. І. Прилуцький. Липа Юрій Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 146. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • М. М. Комариця. Липа Юрій Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Біографія Юрія Липи // Збірник статей і матеріалів, приурочених 100-літньому ювілею з дня народження Юрія Липи, Івано-Франківськ 2000.- С.151-172.
  • Доленга Святослав. Рецензія на працю: Юрій Липа. Українська доба // Ми.- 1936, зима.- С.191-201.
  • Доленга С. Рецензія на кн.: Бій за українську літературу // Ми.-1935, весна.- С.172-175.
  • Збірник статей і матеріалів, приурочених 100-літньому ювілею з дня народження Юрія Липи, Івано-Франківськ 2000, 248с.; Юрій Липа: голос доби і чину.-Львів 2001; Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті XX століття. Матеріали всеукраїнської наукової конференції, Одеса, 27-28 квітня 2000. — Одеса, 2000; Барабаш Юрій. Гоголівський трикутник // Барабаш Юрій. Гоголь у літературній свідомості українського зарубіжжя (Нариси сприйняття та інтерпретацій). Нові гоголезнавчі студії. Випуск 1 (12).- Сімферополь, 2004.- С.17-28.
  • В. Мороз. Горіти надзвичайним світлом // Юрій Липа. Збірник статей і матеріалів, приурочених 100-літньому ювілею з дня народження Юрія Липи, Івано-Франківськ, 2000. — С. 56-65.
  • Юрій Липа: голос доби і приклад чину: Зб. наук. пр. / ред.: Т. Салига; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2001. — 407 c.
  • Апостол новітнього українства: Спогади про Юрія Липу / Упоряд. П. і Ю. Кіндратовичі. — Львів: Каменяр, 2000. — 239 с.
  • Биковський Лев. Апостол новітнього українства (Юрій Липа). -Женева: Укр. Морський Інститут, 1946. — 8 с.
  • Васьків М. Еміграційний історичний роман: загальне й індивідуальне // Український еміграційний роман 1930-50-х років. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — С. 34-111.
  • Качкан В. А., Качкан О. В. Із жнивя українського духу: погляд на Юрія Липу // Нев'януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі — в діаспорі.- К., 2011. — С. 225—243.
  • Киричук С. Основні мотиви поетичного доробку Юрія Липи та Леоніда Мосендза // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред.. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 168—173.
  • Липа-Гуменецька Марта. Про мого батька й діда // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX століття. — К.: Аконіт, 2001. — Кн. Друга. — С. 673—675.
  • Лівицька-Холодна Н. Юрій Липа, якого я знала // Сучасність. — 1987. — Ч. 1 (309). — С.45-55.
  • Марочкін В. П. Липа Юрій Іванович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 174.
  • Марочкін В. Селянський король // Слово і Час. — 1990. — № 5. — С. 49-51.
  • Мейзерська Т. «Призначення України» Ю. Липи: проблема державності і міфологізація історії // Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті XX століття. — Одеса: Астропринт, 2000. -С.16-21.
  • Миронець Н. Листи Юрія Липи до Марії Донцової // Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті XX століття. — Одеса: Астропринт, 2000. — 152 с.
  • Рахманний Р. Поезія міжвоєнного покоління // Україна атомного віку. Есеї і статті. 1945—1986. -Торонто: Гомін України, 1988. -С. 446—464.
  • Слабошпицький М. Яснозбройний. Юрій Липа // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 168—197.
  • Череватенко Л. «…І тим мечем нашим гострим утвердимось» //Липа Ю. Козаки в Московії. — К.: Видавництво імені Олени Теліги; журнал «Дніпро», 2000. — С. 3-10.
  • Шишкова А. Релігійність як духовна домінанта українського народу в художній інтерпретації Юрія Липи // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. — Вип. 18. — К.: акцент, 2004. — С. 556—568.
  • Юрій Липа: голос доби і приклад чину: Збірник наукових праць. — Львів, 2001. — 408 с.
  • Янчук О. Бібліографія Юрія Липи: Бібліогр. покажчик. — Одеса: Астропринт, 2000. — 80 с.
  • Янчук О. Юрій Липа в листах і спогадах сучасників. — Одеса, 1998. — 42 с.
  • Yurii Lypa // Ukraine a concide encyclopedia. 988—1988 / Edited by Halyna Petrenko [ S. l. : s.n.]. — P. 154.
  • Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921).Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Література[ред.ред. код]

  • Ф. Медвідь. Липа Юрій Іванович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.399 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред.ред. код]