Липки (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Липки
Київ
Липки

Панорама Липок. Краєвид з боку Фундуклеївської вулиці, бл.1886
Загальна інформація
50°26′40″ пн. ш. 30°32′04″ сх. д. / 50.44444° пн. ш. 30.53444° сх. д. / 50.44444; 30.53444Координати: 50°26′40″ пн. ш. 30°32′04″ сх. д. / 50.44444° пн. ш. 30.53444° сх. д. / 50.44444; 30.53444
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Адмінодиниця Київ
Головні вулиці Михайла Грушевського, Круглоуніверситетська, Банкова, Лютеранська, Інститутська
Транспорт
Метрополітен Kyiv Metro First Line logo.svg «Арсенальна»
Kyiv Metro Second Line logo.svg «Майдан Незалежності»
Kyiv Metro First Line logo.svg «Хрещатик»
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap 421866 ·R (Київ)
Карта
Липки. Карта розташування: Київ
Липки
Липки
Липки (Київ)

Ли́пки — історична місцевість у Печерському районі міста Києва. Липки розташовані між вулицями Михайла Грушевського, Банковою, Лютеранською, Академіка Богомольця, Виноградним і Кріпосним провулками. Відповідають нагірній місцині історичного Клову; відокремлені від Печерського плато балкою Кловського струмка.

Опис[ред. | ред. код]

Із середини XIX до початку XX століття Липки були переважно місцем поселення київських аристократів, багатіїв, чиновників і військових, вважалися районом фешенебельних особняків. За царської доби місцевість належала до Двірцевої поліцейської дільниці (адміністративна споруда дільниці стояла на місці готелю «Київ», не збереглася). У радянські часи тут були розташовані житлові будинки номенклатурних працівників, а на прилеглих вулицях — основні установи державної влади.

За станом на початок ХХІ сторіччя Липки вважаються особливо престижним для проживання місцем у Києві. Їхня назва застосована для брендів елітного житла в інших місцевостях («Новопечерські Липки», «Оболонські Липки»).

Сучасні Липки охоплюють територію, до якої належать вулиці: Архітектора Городецького, Михайла Грушевського, Інститутська, Кріпосний провулок, Пилипа Орлика, Липська, Шовковична, Круглоуніверситетська, Крутий узвіз, Лютеранська, Заньковецької, площа Івана Франка, Станіславського, Ольгинська, Банкова, Садова, Академіка Богомольця[1].

Назва[ред. | ред. код]

Назва походить від липової алеї, насадженої в середині XVIII століття довкола Кловського палацу і вздовж теперішньої Липської вулиці.

У 1830-ті роки в ході інтенсивної забудови Липок алею вирубили за наказом генерал-губернатора Василя Левашова. Нова розбудова виявилася своєчасною з огляду на невпинне розростання міста та потребу в переселенні мешканців Подолу, який страждав від пожеж і повеней. Пам'ять про липові насадження збереглася у назві місцевості, а також Липської вулиці і Липського провулку. Так само про колишні насадження нагадують назви вулиці Шовковичної та Виноградного провулку.

Історія[ред. | ред. код]

У XVIII ст. у цій місцевості росли липові й шовковичні гаї, а ченці Києво-Печерської лаври розводили виноградники. У 1806, 1809, 1811 роках архітектор А.І. Меленський проектував забудову Двірцевої частини (Липок), намагаючись поєднати її з Хрещатицькою долиною. У 1828 році зрубали липовий гай, який існував у межах сучасної вулиці Липської, у 1835 році - виноградний і шовковичний сади[1].

У 1861 році затверджено генеральний план Києва з поділом вулиць на розряди, що об'єднав частини міста на адміністративних засадах. На Липках дозволялося зводити лише кам'яні одно- та двоповерхові будинки. Таким чином, вид забудови визначився як садибно-особняковий. Липки почали формуватись як місцеперебування вищої місцевої адміністрації. Виникли Царський (Маріїнський) палац, будинки генерал-губернатора, цивільного губернатора, будинок командувача військ Київського військового округу[1].

До другої половини XIX ст. Липки зберігали характер виключно шляхетно-адміністративної частини міста. Цьому відповідала і архітектура будинків з білими колонами у стилі класицизму. Наприкінці XIX ст. змінюється соціальний склад домовласників - серед будинків аристократії з'являються особняки представників торговельного чи промислового капіталу. На зміну класицизму в архітектурі забудови приходить еклектизм. У 1909 році на Липках дозволили зводити багатоповерхові прибуткові будинки[1].

З перенесенням столиці УСРР із Харкова до Києва в 1934 році на Липках зосереджується вся державна, компартійна та адміністративна влада республіки. Зводяться житлові будинки для номенклатурних працівників, зокрема, десятиповерховий будинок НКВС (тепер - будинок Уряду), будівля Верховної Ради республіки. Із набуттям Україною незалежності тут розмістилася резиденція Президента України, працюють Верховна Рада та уряд України, містяться Національний банк України, Верховний суд України та інші державні установи[1].

Особистості[ред. | ред. код]

Популярності Липкам додавали відомі мешканці (зокрема, родина поміщиків Ганських, у будинку яких бував Оноре де Бальзак, знайома Ференца Ліста княгиня Сайн-Вітгенштейн та інші). На розі вулиць Шовковичної та Інститутської стояв будинок коменданта Київського арсеналу А. Іванова, садибу якого місто придбало для учасника Французько-російської війни 1812 року генерала Миколи Раєвського. Пізніше цей особняк перетворили на палац генерал-губернаторів. 1918 року його займав Гетьман Української Держави Павло Скоропадський.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Друг, Ольга Миколаївна.Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. – Львів: Світ, 2013. – 496, [XVI] с. : іл.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Липський гербовник / О. М. Друг. – К. : Либідь, 2016. – 88 с. – (Твій Київ). – ISBN 966-06-0716-3.