Липове (Талалаївський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Липове
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Талалаївський район
Рада/громада Липівська сільська рада
Код КОАТУУ 7425384001
Основні дані
Населення 968
Площа 3,899 км²
Густота населення 248,27 осіб/км²
Поштовий індекс 17222
Телефонний код +380 4634
Географічні дані
Географічні координати 50°53′08″ пн. ш. 33°08′43″ сх. д. / 50.88556° пн. ш. 33.14528° сх. д. / 50.88556; 33.14528Координати: 50°53′08″ пн. ш. 33°08′43″ сх. д. / 50.88556° пн. ш. 33.14528° сх. д. / 50.88556; 33.14528
Середня висота
над рівнем моря
142 м
Місцева влада
Адреса ради 17222, Чернігівська обл., Талалаївський р-н, с.Липове, вул.Центральна,11 , тел. 2-10-64
Карта
Липове is located in Україна
Липове
Липове
Липове is located in Чернігівська область
Липове
Липове

Ли́повесело в Україні, в Талалаївському районі Чернігівської області. Населення становить 968 осіб. Орган місцевого самоврядування — Липівська сільська рада.

Історія[ред.ред. код]

Липове - козацьке село. Назву села пов'язують з липовими гаями, що вкривали схили і частину пойменної заплави річки Ромен. Було центром однойменної Липівської сотні Прилуцького полку з 1649 по 1651 (неповних два роки). Липівська сотня була приєднана до Кропивненської, а 1654 - до Красноколядинської сотні Прилуцького полку Гетьманщини.

Археологія[ред.ред. код]

У ХХ столітті на території Липового було проведено ряд археологічних розшуків. Першим дослідником був М.О.Макаренко. В 1911 році, завдяки йому, став відомий науковому загалу курганний могильник доби Київської Русі. Він налічує близько 1200 насипів (на початку ХХ століття їх було біля 5000). Недалеко від некрополя виявлене городище площею 1 гектар і неукріплене селище площею 20 гектарів.

У 80-х роках ХХ століття кургани Липового вивчав курганний загін археологічної експедиції Інституту археології Академії наук УРСР та Чернігівського історичного музею під керівництвом О.П.Моці. За результатами досліджень виявлено. що городище виникло в кінці І тис. і співіснувало з селищем у перші століття 2 тис. н.е.

Можна говорити про інтенсивне життя в цьому місці починаючи з першої чверті ХІ століття.Розкопані тут залишки матеріальної культури (різноманітні господарчі вироби, сліди ремісничих майстерень, спеціалізованої торгової діяльності, зброя) та топографічні особливості самого комплексу ( близькість до води) дають підстави говорити про Липове,як про один із "караван-сараїв" на шляху Київ - Булгар. Могильник був кладовищем жителів цього караван-сараю. Археологічні та антропологічні матеріали вказують на наявність серед жителів Липовського археологічного комплексу різноетнічних елементів. Хоча в основному тут проживали нащадки літописних сіверян.

Литовсько-польська доба[ред.ред. код]

За литовсько-польських часів село Липове підпорядковувалося Роменській волості Чернігівського воєводства. Роменська волость межувала з Путивльським уЇздом Московського царства, отже була в центрі постійних воєнних міждержавних конфліктів. Населення або винищувалося конфліктуючими сторонами, або втікало в більш спокійні місця. Тогочасний Задеснянський регіон являв собою майже цілковиту пустелю, з огляду на відсутність сталої мережі населених пунктів. Але згадка про село Липове знайдена у доповідях до Путивлю Онисима Циплетєва, який очолював один із військових загонів на кордоні.Такі загони збирали і розвідувальні дані, щодо населених пунктів сусідньої держави. Московські війська постійно намагалися відтіснити колоністів, що заходили на землі путивльські і засновували там слободи, зі своїх земель. Отже з його доповідей за 1624-1625 роки і дізнаємося, що за течією річки Ромен існували слободи Медвежа (30) дворів та Липова (40) дворів. Обидві слободи не укріплені.

З моменту входження Чернігово-Сіверщини до складу Речі Посполитої розпочалася колонізація регіону. Для створення ефективної системи оборони від Московської держави,землі роздаються польським дворянам. Вони зобов'язувалися будувати замки для оборони, заселяти людьми осаджені землі та створювати сприятливі умови господарювання. З тих часів Липове згадуєтья і в польських документах.

Спочатку городище Липове, яке знаходилося біля річки Ромен і мало 30 волок було надане у володіння К.Гоздовському, а у січні 1628 року Яну Лютомирському. Попри неодноразові підтвердження королем згаданих надань, Я.Лютомирський колонізаційних заходів на городищі не здійснював. У 1630 році Липове надане у володіння городельського старости та королівського покойового дворянина Криштофа Халенського.Він розрочав колонізаційні заходи, але став жертвою Я.Вишневецького, який вирішив "заокруглити" свої землі.Вже в 1640 році за село Липове князем був сплачений подимний податок.

Існує документ, який свідчить про надання Магдебурзького права для Липового 3 березня 1625 року. Але це право не було реалізоване.

У 1639 році французький інженер Гійом де Боплан склав рукописну Загальну карту України. Cело Липове (Lipowe) позначене на ній, як селище в якому є храм.

Козацькі часи[ред.ред. код]

В результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій 1648 року під проводом Богдана Хмельницького виникла держава Гетьманщина. Найвищою адміністративно-територіальною одиницею якої був полк, що складався з сотень. Село Липове увійшло до Прилуцького полку і стало центром Липівської сотні. Очолював полк Тимофій Носач. Але вже в "Реєстрі Війська запорізького 1649 року" "ліповчанє" входять до складу Кропивненської сотні. Із ста козаків сотні - 60 липівчани. У 1654 році липівчан приєднали до Красноколядинської сотні. Із за війни багато люду втекло на Слобожанщину. Це призвело до зменшення кількості сотень у Прилуцькому полку і деякі сотні об'єднали.

Під час революції українські землі роздаються сподвижникам Б.Хмельницького, а потім козацькій старшині. До 1714 року Липове вважалося ратушним (вільним) селом, але було віддано на ранг Івану Носу, під час призначення його генеральним суддею Прилуцького полку. Після його смерті, генеральному бунчужному Якову Юхимовичу Лизогубу, який почав скуповувати грунти в Липовому та сусідніх селах. Потім село перейшло у володіння його сина Іллі Лизогуба, що був одружений на Катерині Яківні Якубович. Їй він заповів село після смерті. Катерина в свою чергу заповіла Липове племіннику, ротмістру Івану Олександровичу Якубовичу.

Статистичні джерела[ред.ред. код]

Статистичні джерела є важливими для вивчення соціально-економічних процесів у регіоні. Відомості про липівчан знаходимо у ревізіях, реєстрах, переписах.

Видатні особистості[ред.ред. код]

Олександр Якович Якубович (1739-1810), генерал-майор, останній прилуцький полковник (1773-1781).

Олександр Іванович Якубович (1796-1845) учасник повстання 14 грудня 1825 року на Сенатській площі в Санкт-Петербурзі.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • О. П. Моця. Липове // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 154. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • О. П. Моця. Липове // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 697 с
  • О. П. Моця Шляхи часів Київської Русі:темпи руху на "путехъ".- Археологія.-2010.-№2.-с.36-37
  • Л.В.Ясновська Дослідження курганних старожитностей Чернігівщини сектором давньоруської і середньовічної археології ІА НАН України в останній чверті ХХ соліття /Ясновська Л.В.// Дружинні старожитності Центрально-Східної Європи VІІІ-ХІ століття: Матеріали Міжнародного польового археологічного семінару (Чернігів - шестовиця 17-20 липня 2003 року/ Інститут археології НАН України, ЧДПУ ім. Т.Г.Шевченка.- Чернігів: Сіверянська думка,2003.-с.201-208
  • П. Кулаковський Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618-1648): Наукове видання.-К.:Темпора,2006.-496
  • В.Л.Модзалевский Малороссийский родословник, т.5, вып.5.-к.СПб.,2004
  • О.П.Лазаревский Описане старой Малороссии.т.3: Полк Прилуцкий.- К.,1902

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.