Лисенко Вадим Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лисенко Вадим Григорович
Народився 28 січня 1933(1933-01-28) (91 рік)
Кущевський район, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність кінорежисер, режисер, сценарист
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
IMDb nm0529264

Лисенко Вадим Григорович  (*28 січня 1933, село Красне, Кущевський р-н, Краснодарський край)[1] — радянський, український кінорежисер, сценарист.

З життєпису[ред. | ред. код]

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1956, майстерня Л. Кулешова і О. Хохлової).

Працював на студії «Молдова-фільм», де поставив картини:

  • 1960: «За міською межею» (також співавт. сцен.)
  • 1964: «Коли відлітають лелеки»
  • 1966: «Гіркі зерна» (у співавт. (як режисер і сценарист) з В. Гажіу. Диплом КФ республік Прибалтики, Білорусі і Молдавії у Кишиневі—67; Премія ВКФ-68 в Ленінграді за найкращий кіносценарій (В. Гажіу, В. Лисенко); Диплом Міжнародного симпозіуму сценаристів в Дубровниках—67[2])

З 1968 р. — режисер Одеської студії художніх фільмів.

Створив кінокартини: «13 доручень» (1969, т/ф), «Поїзд у далекий серпень» (1971), «Посилка для Світлани» (1974, т/ф, у співавт. з В. Козачковим), «Прямую своїм курсом» (1974. Спеціальний диплом VIII Всесоюзного кінофестивалю, Кишинів, 1975), «Загін особливого призначення» (1978), «Квіти лугові» (1980), «Взяти живим» (1982, т/ф, також співавт. сцен.), «Двоє в пісках» (1984, т/ф), «Спадкоємиця Ніки» (1988).

У 1977 році на Свердловскій кіностудії поставив фільм: «Останній рік Беркута».

Член Національної спілки кінематографістів України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лисенко Вадим Григорович (megabook.ru) (рос.). Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2022.
  2. «Гіркі зерна» (megabook.ru) (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 квітня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.94.