Лисенко Володимир Іванович
| Володимир Лисенко Володимир Іванович Лисенко | ||
|---|---|---|
 Капітан | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
25 червня 1967 м. Охтирка, Сумська область, Україна | |
| Смерть |
24 лютого 2022 (54 роки) м. Охтирка, Сумська область, Україна | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2016, 2022 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ | Сили ТрО | |
| Формування | 117 ОБрТрО | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Володимир Іванович Лисенко — капітан, командир стрілецької роти 154-го окремого батальйону територіальної оборони 117 ОБрТрО[1] Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 25 червня 1967 року в м. Охтирці на Сумщині.
Неодноразово обирався депутатом Охтирської міської ради[2]. 2014 року висувався кандидатом на посаду міського голови в м. Охтирка[3].
Працював керівником приватного підприємства[4].
Учасник Революції Гідності. Займався активною волонтерською діяльністю. Член громадської організації «Спілка воїнів АТО, ООС російсько-української війни "Непереможні"»[5].
Невдовзі після нападу Росії на Україну Володимир Лисенко у складі 15 окремого мотопіхотного батальйону «Суми» брав участь у бойових діях на території Луганської області.
2016 року був звільнений в запас. Тоді ж почав займатися забезпеченням амуніцією своїх побратимів. Багато справ було направлено на розбудову і покращення рідної Охтирки, на підтримку родин побратимів та збереження пам'яті про них.
Коли почав формуватися 154 окремий батальйон 117 ОБрТрО, Володимир вступив до його складу.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, як військовослужбовець територіальної оборони став на захист рідного міста.
24 лютого 2022 року в боях за Охтирку відбулося бойове зіткнення українських військовослужбовців з колоною російських військ по вулиці Київській в Охтирці. Ворог з підбитих машин відступив у лісосмугу в районі АЗС «BVS». Група 154-го батальйону, до якої входив капітан Лисенко, розгорнулась ланцюгом та пішла в напрямку відступу росіян. Володимир був крайнім на лівому фланзі строю. Після повернення із завдання з'ясувалося, що Володимира немає, на телефонні дзвінки він не відповідав[6].
Лише через 8 днів в лісі біля старого бомбосховища виявили його тіло. Місце загибелі вказав полонений російський військовий. Володимира Лисенка розстріляли росіяни[7].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В боях за Охтирку та Охтирський район загинуло 11 воїнів батальйону Тероборони. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
- ↑ № 438 Про депутатський запит Лисенка Володимира Івановича щодо ремонту дороги по провулку Гастелло 29 Травня, 2012
- ↑ Кандидати на посаду міського голови в м. Охтирка. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
- ↑ Лисенко Володимир Іванович. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
- ↑ Бійці тероборони Охтирщини відзначені державними нагородами. Данкор онлайн. 14 квітня 2022. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
- ↑ У боях за Охтирку загинуло 11 тероборонців. Данкор онлайн. 31 березня 2022. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
- ↑ Загинув у перший день війни: захисника Охтирки посмертно нагородили орденом «За мужність»
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 178/2022 «Про відзначення державними нагородами України»