Лисиця бенгальська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лисиця бенгальська
Indianfox.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Триба: Лисиці (Vulpini)
Рід: Лисиця (Vulpes)
Вид:
Лисиця бенгальська (V. bengalensis)
Біноміальна назва
Vulpes bengalensis
Vulpes-bengalensis-map.png
Ареал бенгальської лисиці

Лисиця бенгальська (Vulpes bengalensis) — вид родини псових (Canidae), ряду хижих. Поширена від підніжжя Гімалаїв в Непалі до південного краю півострова Індостан. Країни, в яких зареєстрована ця лисиця: Бангладеш, Індія, Непал, Пакистан. Полюбляє напівпосушливі відкриті місцевості, помережані деревами й чагарниками. Уникає густі ліси, круті схили, області з високими травами і справжні пустелі[1]. У Непалі та північно-східній Індії, V. bengalensis живе на висотах до 1350–1500 м над рівнем моря[2].

Морфологія[ред. | ред. код]

Морфометрія. Довжина голови й тулуба: 450–600 мм, хвіст: 250–350 мм, вага самців: 2.7–3.2 кг, вага самиць менше 1.8 кг.

Опис. Верхня частина тіла жовтувато-сіра або сріблясто-сіра, низ блідіший, задні сторони вух і кінчик хвоста темні[3]. Мордочка видовжена, вуха довгі (понад 7 см), загострені, хвіст пухнастий, ≈ 50–60% довжини голови й тіла, ноги, як правило, коричневі або руді, навколо очей є невеликі чорні клаптики волосся. Спинне покривне волосся має довжину 4–5 см. Передні й задні лапи мають по 4 пальці з голими подушечками. Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/3 = 42. Самиці мають 3 пари молочних залоз[2].

Поведінка[ред. | ред. код]

Риє нори й полює в основному вночі. Полонені можуть забиратися на низькі дерева. Всеїдний, поживою є дрібні хребетні, комахи та фрукти. V. bengalensis має великий досвід з ловлі жаб і ящірок[3]. Три типи нір використовуються: прості, короткі нори з двома отвори, що використовуються протягом коротких періодів відпочинку, комплексні нори з кількома отворами, і нори під каменями або в ущелинах. Комплексні нори з багатьма виходами найбільш поширені. Деякі з отворів можуть привести до центральної спальної камери, що розміщена на глибині 60–90 см під землею. У Тамілнаду 8 таких нір мали 6–23 отворів кожен і були населені протягом тривалого періоду (наприклад, 15 років). Дослідження у Андхра-Прадеш, показали, що нори мали до 43 отворів і великі комплекси охоплювали площу 80 м². Всі отвори комплексу нір не використовуються лисицями; характерне використання 2–7 активних отворів, інші ж отвори іноді використовують гризуни або варани. V. bengalensis та V. vulpes перетинаються рідко, між Бенгальською лисицею та мангустом Herpestes edwardsii взаємини дуже агресивні. Вовки та шакали (Canis aureus) узурпують і розширюють лисячі нори, а одного разу у Велавадарському Національному Парку цуценята вовка й бенгальської лисиці були одночасно в загальній норі[2].

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Вагітність триває 50–51 день. Як правило, дітонародження відбувається з лютого по квітень[3]. Бенгальська лисиця формує пари, які не роз'єднуються й поза періодом розмноження. Народжується 2–4, в середньому 2,7 малюка. Новонароджені мають вагу 52–65 грамів і довжину 18.5–19 см, їхні очі закриті. Обоє батьків приносять з собою їжу для потомства й охороняють нору. Гра серед малюків є загальнопоширеною перші 3 місяці і складається з вертикальних стрибків, вигинання спини, різкі удари передніми лапами, показ покірливості й настійне чіпляння; дорослі самці час від часу граються з молоддю. На північному заході Індії, розосередження молоді відбувається під час початку сезону дощів, коли поживи вдосталь. Тривалість життя в неволі 6–8 років. У дикій природі, хвороби й хижацтво з боку великих хижих птахів, ссавців, рептилій спричинює більш ранню смертність[2].

Генетика[ред. | ред. код]

Каріотип характеризується диплоїдним числом хромосом, 2n=60, включаючи 10 метацентричних (див. центромера) і субметацентричних аутосом, 48 акроцентричних аутосом, метацентричну X і акроцентричну Y хромосоми[2].

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Дуже чутливі до зміни середовища проживання людиною. Індійське законодавство забороняє полювання на цей вид. Мешкає на охоронних територіях в Індії та Непалі[1].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Jhala, Y. (2016). Vulpes bengalensis. The IUCN. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 12 травня 2021.  (англ.)
  2. а б в г д Gompper, M. E.; Vanak, A. T. Vulpes bengalensis // Mammalian Species. — 2006. — № 795. — С. 1–5. — DOI:10.1644/795.1. (англ.)
  3. а б в Nowak, R. M. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 78. (англ.)