Лисиціан Павло Герасимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лисиціан Павло Герасимович
Основна інформація
Дата народження 6 листопада 1911(1911-11-06)[1][2]
Місце народження Владикавказ, Російська імперія[3]
Дата смерті 6 липня 2004(2004-07-06)[1][2] (92 роки)
Місце смерті Москва, Росія[4]
Поховання
Громадянство Вірменія, СРСР, Російська імперія і Росія
Національність вірмени
Професії співак, оперний співак, музичний педагог
Освіта Єреванська державна консерваторія імені Комітаса
Співацький голос баритон
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Павло Герасимович Лісициан (вірм. Պավել Գերասիմի Լիսիցյան; 6 листопада 1911, Владикавказ, Російська імперія6 липня 2004, Москва, Росія) — російський та вірменський оперний та камерний співак (баритон), педагог. Народний артист СРСР (1956).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Музичну школу імені М.А.Римського-Корсакова в Ленінграді.

В 1930 — 1932 навчався в Ленінградської консерваторії. Працював статистом у Великому драматичному театрі. Брав уроки співу у М.М. Левицької.

В 1932 — 1935 навчався в Ленінградському музичному училищі (клас З.С. Дольської), паралельно працював на Балтійському заводі.

1960 року закінчив екстерном Єреванську консерваторію.

З 1933 року — соліст концертно-театрального бюро Ленгосактеатрів. Працював у Першому молодіжному оперному театрі, де дебютував у 1933 р. у партії Фіорелло в «Севільському цирульнику» Дж. Россіні.

В 19351937 — соліст Ленінградського Малого оперного театру, (нині — Михайлівський театр), в 19371940Вірменського театру опери та балету.

У роки Великої Вітчизняної війни з липня по жовтень 1941 Павло Лісициан разом з бригадою виїжджав за завданням Голов ПУРСЧА для виступів у частинах Червоної Армії, госпіталях, евакопунктах на вокзалах. За самовіддану працю на фронті був відзначений подякою Політичного управління Західного фронту, командуванням діючої армії, а також особистою зброєю від генерала Доватора. На фронтах і в тилу він дав більше п'ятисот концертів і мав бойові нагороди — медалі «За відвагу», «За оборону Кавказу».

З 1940 по 1966 роки був солістом Большого театру, на сцені якого дав 1800 спектаклів. 1960 року він першим з радянських співаків виступив у Нью-Йоркській Метрополітен-опера в «Аїді» Дж.Вкрді.[5]

Займався викладацькою діяльністю. В 19671973 роках викладав в Єреванській консерваторії (з 1969 — завідувач кафедри, з 1970професор), пізніше — в Московської державної філармонії. У Великому театрі Лісициан консультував молодих співаків.[6]. Разом з Зарой Долуханова очолював Міжнародну школу співу при СТД СРСР.

Помер 6 липня 2004, (за іншими джерелами — 5 липня[7]). Похований на вірменському кладовищі в Москві.[8]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Дагмара Олександрівна (р. 1916) — сестра народної артистки СРСР Зари Долуханова[9].

Троє дітей Павла Лисиціана професійно займалися співом, стали лауреатами міжнародних конкурсів, мають звання народних артистів Вірменії, заслужених артистів Росії. Старший син Герасим став відомим актором.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Дискографія[ред. | ред. код]

Крім того, 1963 року у фільмі-опері «Іоланта» виконав вокальну партію Роберта.

Пам'ять[ред. | ред. код]

2005 року Карина Рузанна та Рубен Лісициан створили благодійний фонд імені Павла Лисиціан,[13] в рамках діяльності якого організовуються численні концерти, майстер-класи, творчі семінари.[14]

У 2008 р. в Москві пройшов I Міжнародний конкурс баритонів імені П. Лисиціан[15].

Ліература[ред. | ред. код]

  • О. Черников. Эпиталама Виндексу, Елецкому, Жермону // «Музыка и время». — 2002. — №5.
  • О.Черников. Рояль и голоса великих. Ростов-на-Дону, Феникс, 2011., 224 с. ISBN 978-5-222-17864-5

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  2. а б Discogs — 2000.
  3. Лисициан Павел Герасимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119450011 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Умер певец Павел Лисициан
  6. adagio.ru: Павло Герасимович Лисиціан. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 травня 2014. 
  7. Лисиціан Павло Герасимович, біографія Лисиціан Павло Герасимович — персоналії на Join.ua
  8. Лисициан Павел Герасимович (1911-2004)
  9. Монолог по телефону[недоступне посилання з квітень 2019]
  10. Профиль Герасима Лисициана на сайте Kino-teatr.ru
  11. Хакассия услышит «молодые голоса»
  12. Фотогалерея.Опера-Л
  13. Фонд семьи Лисициан. Архів оригіналу за 8 липень 2013. Процитовано 6 травень 2014. 
  14. Карина и Рузанна Лисициан на сайте фонда Ирины Архиповой
  15. Павло Лісициан

Посилання[ред. | ред. код]