Лисича Балка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лисича Балка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Катеринопільський
Рада/громада Лисичобалківська сільська рада[1]
Код КОАТУУ 7122283501
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 505
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 20532
Телефонний код +380 4742
Географічні дані
Географічні координати 48°47′38″ пн. ш. 31°07′19″ сх. д. / 48.79389° пн. ш. 31.12194° сх. д. / 48.79389; 31.12194Координати: 48°47′38″ пн. ш. 31°07′19″ сх. д. / 48.79389° пн. ш. 31.12194° сх. д. / 48.79389; 31.12194
Середня висота
над рівнем моря
160 м
Місцева влада
Адреса ради 20532, с. Лисича Балка; тел. 95-6-31
Сільський голова Дашівець Едуард Валентинович
Карта
Лисича Балка. Карта розташування: Україна
Лисича Балка
Лисича Балка
Лисича Балка. Карта розташування: Черкаська область
Лисича Балка
Лисича Балка

Лиси́ча Ба́лка — село в Україні, в Катеринопільському районі Черкаської області.

Населення становить 505 осіб (станом на 01.01.2013 рік).

В селі розташовані навчально-виховний комплекс (школа — дитсадок), будинок культури, бібліотека, амбулаторія, адмінбудинок місцевої агрофірми, поштове відділення, філія ощадбанку, магазини.

Збереглися залишки древніх могил, польського кладовища, змієвих валів, дерев'яної церкви (2013).

Історія[ред. | ред. код]

1760 року Звенигородський староста Фелікс Солтик надав право на осадження (заснування) слободи Руфіну Корицинському над річечкою — притокою Висі, як зазначається в дещо пізнішому документі "над рудкою гнилою, що з криниць починається і називається «Лисича». Ототожнення місцевої річечки з «рудкою» дозволяє припустити наявність у ній болотної руди, придатної для виробництва низькоякісного заліза. Втім, ні тоді, ні пізніше ця руда широко не використовувалася, хоч уже 1780 року в поселенні проживав Федько Коваль, який, очевидно, займався ковальським ремеслом. 1765 року під час проведення люстрації (генеральної ревізії) корлівщини (маєтностей короля) Речі Посполитої у слободі вже було зафіксовано 9 слобожан, що ототожнювалися з числом дворів. Це означало, що в селі проживало близько 70 осіб. У наступне десятиліття населення зростало і в 1775 році згідно з подимним (реєстром будівель) у слободі нараховувалося 26 будинків, 2 корчми і 1 гуральня. 1775 р. Ф. Солтик надав Лисичу Балку з правом оренди на 30 років Янові Соколовському.

В складі Російської імперії[ред. | ред. код]

Після входження Правобережної України в 1793 р. до складу Російської імперії Лисича Балка опинилася в складі Катеринопільського повіту Вознесенського намісництва. Одночасно, село продовжувало залишатися населеним пунктом Звенигородського староства. У 1795 р. у Лисичій Балці було 20 домів (близько 160 осіб). Далі адміністративне підпорядкування села неодноразово змінювалося — у 1797 р. село перебувало у складі Катеринопільського повіту Київської губернії, а 1802 р. — Звенигородського повіту тієї ж губернії. До 1854 р. село входило до Звенигородського староства, яке після смерті Соломеї Солтикової перейшло у володіння Потоцьких. В 1853 р. Лисича Балка з іншими населеними пунктами староства перейшли до царської казни. В 1864 році зазначалось, що в селі проживало 662 чоловік. У 1886 році в селі мешкало 528 осіб, було 89 дворів, каплиця, постоялий будинок, 6 вітряних млинів.

В 1900 році в селі було 240 дворів та проживало 1357 чоловік. В селі була православна церква, 1 каплиця, 1 парафіяльна школа, кузня та 5 вітряних млинів.[2]

У ХХ сторіччі[ред. | ред. код]

Під час воєнних дій 1918 — 20 рр. влада неодноразово змінювалася. Наприкінці 1920-х рр. організовано ТСОЗ ім. Воровського (голова Я. М. Муковоз), згодом — колгосп ім Петровського (голова М. К. Маврин). Наприкінці 1931 р. кілька господарств об'єдналися в колгосп ім. Петровського (голова М. М. Журило).

Внаслідок Голодомору 1932 — 33 рр. в селі загинуло понад 200 чоловік, зазнали сталінських репресій (протягом 1937 — 38 рр. розстріляно близько 20 осіб).

У період окупації села нацистами тут було організовано общинне господарство. Частина отриманого врожаю залишалася в селі і розбиралася працівниками, а частину вивозили нацисти до Німеччини. На фронтах Другої світової війни воювало 140 жителів, 90 — загинуло, 50 — удостоєно бойових нагород. 13.03.1944 року село визволено від нацистів частинами ІІ Українського фронту. В 1975 році в центрі села встановлено пам'ятник 72 односельцям, які загинули на фронтах Німецько-радянської війни. Скульптуру виготовлено одеськими майстрами В. Соколовським та В. Давидовичем. На сільському кладовищі є пам'ятник невідомому солдату.

У 1949—1953 рр. — місцевий колгосп очолював Герой Радянського Союзу М. П. Цісельський; у 1963—1969 — А. М. Цицерківський. У 70-х рр. XX ст. колгосп ім. Петровського перейменовано на сільськогосподарську артіль (згодом колгосп) «Росія».

У 1976 р. зведено Будинок культури, бібліотеку. У 1997 р. колгосп реорганізовано КСП, а з 1999 р. — СТОВ «Зоря». Двадцять членів господарства вийшли з нього і стали одноосібниками. У 2000 р. СТОВ «Зоря» перейменовано на ТОВ агрофірма «Зоря», очолював його з 2001 р. Р. І. Франчук.

Освіта[ред. | ред. код]

  • 1934 р. — створено початкову школу;
  • 1938 р. — збудовано нове приміщення школи; під час окупації села нацистами вона слугувала стайнею для коней;
  • 1950 р. — школа стає семирічною;
  • 1959 р. — у відбудованому приміщенні нової школи розпочато навчання;
  • 1992 р. — школа почала називатися «загальноосвітня школа I—II ступенів»;
  • 2004 р. — школу та дитячий садок «Теремок» було реорганізовано в навчально-виховний комплекс;
  • 2012 р. — у школі навчалося 63 учні, дошкільників — 19, педагогічний колектив — 14 осіб.
  • 2013 р. — у школі навчалося 60 учнів, дошкільників — 20, педагогічний колектив — 15 осіб.
  • 2016 р. - у школі навчалося 52 учні, дошкільників — 22, педагогічний колектив — 12 осіб.

За роки існування школи з її стін вийшло 1217 учнів (2016)

Природа[ред. | ред. код]

Село розташоване у лісостеповій зоні центральної частини Придніпровської височини, з хвилястим яружно-балочним рельєфом. Через село протікає дуже замулений струмок, який згадує ще Лаврентій Похилевич(1864), про нього також читаємо і в «Словнику гідронімів України» (К., 1979. — С. 317), впадає він в річку Велика Вись — басейн Південного Бугу). Клімат помірно-континентальний. Середня температура січня −5,4 °C, липня +20,2 °C. Опадів 450—505 мм на рік. Для порівняння: у 1978 р. випало 479 мм опадів за рік, у 1979 р. — 477 мм, у 1980 р. 701 мм (за даними колгоспного агрометеопосту). Корисні копалини: буре вугілля, пісок, глина, уран та ін. Надра Мокрокалигірського родовища бурого вугілля в Лисичій Балці використовує ВТО «Енергетична інвестиційна компанія», яка підписала договір оренди земельної ділянки площею 62,9 гектара терміном на 49 років (листопад 2011 р.). Запаси родовища — 7,7 мільйона тонн бурого вугілля. Станом на 2013 рік обсяги добування складали 1000 т вугілля на місяць[3].

Персоналії[ред. | ред. код]

Відзначені орденами та званнями[ред. | ред. код]

почесне звання «Мати-героїня»

  • Шпілька Надія Миколаївна
  • Колісник Тетяна Андріївна
  • Дяченко Світлана Федорівна

орден Леніна

  • Задніпряний А. В.

орден Жовтневої революції

  • Шиятий І. Д.

орден Трудового Червоного прапора

  • Бурій В. О.
  • Домніцький В. Г.
  • М'ялковський Б. С.
  • Осіян О. П.

орден Трудової Слави ІІІ ступеня

  • Дикун В. О.
  • Небесний А. Ф.
  • Дідковський А. Ф.
  • Колісник С. М.

орден «Знак Пошани»

  • Бурій В. О.
  • Шиятий І. Д.
  • Савранський М. І.
  • Ковтун Л. Г.
  • Печиборщ Г. А.

медаль "За трудову відзнаку («За трудовое отличие»)

  • Яворська Г. І.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бурій В. М. Лисича Балка: відома та невідома: іст. — краєзн. нарис / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2009. — 72 с. : фотогр.
  • Бурій В. М. Вибрані розвідки, статті та замітки. Вип. 1. / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2008. — 71 с. : фотогр.
  • Бурій, В. М. Вибрані розвідки, статті та замітки. Вип. 2: Катеринопільщина: події, факти, персоналії / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2016. — 107 с. : фотогр.- (Бурій В. М.: біогр. довід. — 4-а с. обкл.).
  • Бурій В. М. Вибрані тексти: статті, розвідки та замітки. Вип. 3 / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2018. — 247 с. : іл. — Бібліогр.: с. 245—246.
  • Кулаковський П. М. Історія села Лисича Балка (незакінчена) / Петро Кулаковський. — Острог, 2012.
  • Лисича Балка // Шкляр В. М. Залишенець. Чорний ворон [Текст] / В. М. Шкляр . — Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2009. — С. 38.
  • Мельниченко В. М. Краєзнавство Черкащини: сторінки історії / Василь Мельниченко. — Черкаси: Вертикаль, 2010. — С. 105—106; 111.
  • Мельниченко В. М. Краєзнавство Черкащини в роки незалежності / Василь Мельниченко // Краєзнавство Черкащини. — Черкаси: Вертикаль, 2011. — № 9. — С. 17-18; 20.
  • Бурій В. Лисича Балка (відрізок історії) / Валерій Бурій // Туристичні меридіани (Черкаси). — 2000. — № 8 (листопад). — С. 4.
  • Бурій В. Лисича Балка і її люди: з віку у вік / Валерій Бурій // Нова Доба (Черкаси). — 1999. — 20 лип. — С. 8.
  • Бурій В. Лисича Балка: віддавна і тепер (краєзнавчі нотатки) / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 1997. — 15 жовт. — С. 3 — 4.
  • Бурій В. Лисича Балка: штрихи історії / Валерій Бурій // Авангард (Катеринопіль). — 1982. — 13 лист.
  • Бурій В. Топонімічний словник: Лисича Балка / Валерій Бурій // Авангард. — 1986. — 13 берез.
  • Бурій-Цісельський В. Свічко пам'яті не згасни! (Голодомор-33) / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2007. — 23 лист. — С. 2.
  • Бурій В. Реабілітовані історією / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 2011. — 9 серп. — С. 2.
  • Бурій В. Лисича Балка: сталінський терор / Валерій Бурій // Надвисся (Черкаси). — 2010. — № 3. — С. 67 −70.
  • Зі спогадів мешканки с. Лисича Балка Катеринопільського району Любові Цісельської (Бурій) // Реабілітовані історією: Черкаська область. — Сміла: Тясмин, 2006. — Кн. 1, С. 481—482.
  • Бурій Олександр Макарович (1896—1938) // Реабілітовані історією: Черкаська область. — Сміла: Тясмин, 2006. — Кн. 3, С. 185.
  • Цісельський Василь Андрійович (1880—1938) // Реабілітовані історією: Черкаська область. — Сміла: Тясмин, 2006. — Кн. 3, С. 207.
  • Бурій В. Герої Радянського Союзу — наші земляки / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник.- 2011. — 27 верес. — С. 3.
  • Бурій В. Історик Петро Кулаковський: біогр. ескіз / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 2004. — 17 серп. — С. 3.
  • Бурій В. Едуард Яворський: редактор, музикознавець, лібретист / Валерій Бурій // Місто робітниче. — 2003. — 25 лип. — С.4.
  • Бурій В. У Лисичій Балці виріс заслужений діяч мистецтв Едуард Яворський / Валерій Бурій // Містечко над Тікичем (Катеринопіль). — 2013. — 22 черв. — С. 5.
  • Штрихи до біографій / авт.-упоряд. В. М. Бурій. — Черкаси: «ІнтролігаТОР», 2014. — 100 с.
  • Наймолодша в Україні. Вип. 3. (Черкаській області — 60 років): бібліогр. покажч. — Черкаси, 2013. — С.14,20-21,169.
  • Поліщук, В. Т. Література рідного краю (Літературна Черкащина): підручник: біобібліографічні додатки / В. Т. Поліщук, М. П. Поліщук. — Черкаси: Вид. Чабаненко Ю. А., 2013. — (про В. М. Бурія. — С. 403; 423).
  • Бурій Валерій Михайлович: біогр. довідка // Хоменко В. Звенигородщина: словник-довідник / Володимир Хоменко. — К.: Арт Економі, 2015. — С. 14-15.
  • Життєві істини Валерія Бурія: зб. ст. і матеріалів. — Черкаси: Вертикаль, 2012. — 51 с. : іл. — (Подвижники краєзнавства Черкащини).
  • Валерій Бурій // Хоменко В. М. Звенигородське краєзнавство / Володимир Хоменко. — К.: Арт Економі, 2014. — С.39.
  • Валерій Михайлович Бурій: біобібліогр. покажч.; тексти. — Черкаси: Вертикаль, 2013. — 224 с.
  • Валерій Михайлович Бурій: педагог, краєзнавець, журналіст — Черкаси: Вертикаль, 2016. — Буклет.
  • В. М. Бурій — п. 3254 // Яценко О. М. Українські персональні бібліографічні покажчики (1856—2013) / О. М. Яценко, Н. І. Любовець ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського ; редкол. В. І. Попик (голова) [та ін.]. — К., 2015. — 469 с. — (Сер. "Джерела укр. біографістики ; вип. 3).
  • Бурій, В. Ватутінезнавство: події, факти, персоналії [Текст] / В. Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2015. — 272 с.
  • Бурій, В. М. Рослини-екзоти міста Ватутіне та його околиць [Текст] / В. М. Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2017. — 32 с.
  • Бурій, Валерій Михайлович. Дикорослі отруйні рослини міста Ватутіне та його околиць [Текст] / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль: Кандич С. Г. [вид.], 2017. — 30 с. : іл. — Бібліогр.: с. 17-28.
  • Краєзнавці Черкащини: біобібліографічний довідник / упоряд.: В. М. Мельниченко, Г. М. Голиш. — Черкаси: Вертикаль, 2016. — 219 с. — (Бурій В. М. — С. 20-21; 27; 115; 136).
  • Журналісти Черкащини: 1954—2004 : бібліограф. довідник. — Черкаси: Брама, 2003. — С. 31.
  • Катеринопільщина: край хліба, квітів і добра [Текст]: презентаційний збірник / уклад.: В. В. Болгов, І. В. Болгов. — К. : Інститут біографічних досліджень, 2013. — 88 с. : іл. — (Про В. М. Бурія — С.66).
  • Пономаренко М. Ф. Краєзнавці Черкащини: біобібліограф. словник / Михайло Пономаренко. — Золотоноша, 2003. — С. 21.
  • Хоменко В. М. Звенигородське краєзнавство / Володимир Хоменко. — Черкаси: «ІнтролігаТОР», 2013. — С.25.
  • Хоменко В. М. Час — газетним рядком (Преса Звенигородщини) / Володимир Хоменко. — К.: Арт Економі, 2013. — С. 30.
  • Ватутінезнавець Валерій Бурій // Хоменко В. М. Наостанок. К.: Арт Економі, 2017. С. 20-21.
  • Ватутіне: вчора і сьогодні (історія міста в нарисах і спогадах). — К.: Колорит, 2007. — С. 2; 41-43; 94-99; 121; 123; 147; 173—176.
  • Найденко О. Краєзнавство як стан душі [про В. М. Бурія] / Ольга Найденко // Катеринопільський вісник. — 2012. — 21 лют. — С.3.
  • Блажко П. З любов'ю до людей і рідного краю [про В. М. Бурія] / Петро Блажко // Місто робітниче (Ватутіне). — 2007. — 16 лют. — С. 2.
  • Ковтун О. Вражає все прекрасне довкола, ніби в дитинстві: інтерв'ю з В. БУРІЄМ // Місто робітниче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. — 2017. — 17 лютого. — С. 3.
  • Бурій В. Екологічний вандалізм на межі тисячоліть / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 2000. — 5 лют. — С. 6.
  • Бурій В. Вандалізм на межі тисячоліть / Валерій Бурій // Село і люди (Черкаси). — 2000. — 28 січ. — С. 3.
  • Бурій В. Бути ботанічному заказнику / Валерій Бурій // Авангард (Катеринопіль). — 1989. — 26 верес. — С. 3.
  • Бурій В. М.  Проблеми вшанування учасників Української революції 1917—1921 рр. у пам'ятках природи місцевого значення та новітній топоніміці / Валерій Михайлович Бурій // Краєзнавство Черкащини: збірник.  — Черкаси: Вертикаль, 2017. - С.4; 288—292; 318; 323.