Лисиче (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Лисиче
Країна Україна Україна
Область Донецька
Район/міськрада Амвросіївський
Рада Лисиченська сільська рада
Код КОАТУУ 1420685001
Облікова картка Лисиче 
Основні дані
Населення 1 303
Поштовий індекс 87370
Телефонний код +380 6259
Географічні дані
Географічні координати 47°43′40″ пн. ш. 38°35′24″ сх. д. / 47.72778° пн. ш. 38.59000° сх. д. / 47.72778; 38.59000Координати: 47°43′40″ пн. ш. 38°35′24″ сх. д. / 47.72778° пн. ш. 38.59000° сх. д. / 47.72778; 38.59000
Середня висота
над рівнем моря
139 м
Водойми балка Лисича
Відстань до обласного центру 84,8 км
Відстань до
районного центру
15,5 км
Найближча залізнична станція Квашине
Відстань до
залізничної станції
2,8 км
Місцева влада
Адреса ради 87370, Донецька область, Амвросіївський район, с-ще Лисиче, вул. Московська, 37-1-36
Сільський голова Сердюк Віктор Борисович
Карта
Лисиче. Карта розташування: Україна
Лисиче
Лисиче
Лисиче. Карта розташування: Донецька область
Лисиче
Лисиче

Ли́сиче — селище в Україні, Амвросіївському районі Донецької області.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 23 км і проходить автошляхом Т 0507.

Унаслідок російської військової агресії із серпня 2014 р. Лисиче перебуває на території ОРДЛО.

Географія[ред. | ред. код]

На сході від селища бере початок річка Калинова, права притока Кринки.

Війна на сході України[ред. | ред. код]

23 серпня 2014 року вранці військовослужбовцями Національної гвардії України було знищено техніку та живу силу проросійських бойовиків і військовослужбовців 15-ї мотострілецької бригади Збройних сил РФ; було знищено 16 одиниць техніки, з яких 9 — військові вантажівки з живою силою, зброєю, боєприпасами та паливом.[1]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 1434 особи, з яких 686 чоловіків та 748 жінок[2].

За даними перепису 2001 року населення селища становило 1303 особи, з них 17,88 % зазначили рідною мову українську та 81,58 % — російську[3].

Примітки[ред. | ред. код]