Лисогірка (Гуменецька сільська громада)
село Лисогірка | |
---|---|
В'їзд у село Лисогірка зі автошляху Н-03 | |
Країна | Україна |
Область | Хмельницька область |
Район | Кам'янець-Подільський район |
Громада | Гуменецька сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA68020030130069697 |
Основні дані | |
Засноване | 1770 |
Населення | 387 |
Площа | 0,233 км² |
Густота населення | 1660,94 осіб/км² |
Поштовий індекс | 32312 |
Телефонний код | +380 3849 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°43′02″ пн. ш. 26°37′40″ сх. д. / 48.71722° пн. ш. 26.62778° сх. д.Координати: 48°43′02″ пн. ш. 26°37′40″ сх. д. / 48.71722° пн. ш. 26.62778° сх. д. |
Місцева влада | |
Адреса ради | 32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Гуменці, вул. Центральна, 69 |
Карта | |
Мапа | |
Лисогі́рка (до 1946 р. — Мукша Колубаївська) — село в Україні, у Гуменецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
7 березня 1946 року Президія Верховної Ради Української РСР перейменувала село Мукша-Колубаєвецька у Лисогірку. Назва Мукша-Колубаєвецька походить від річки Мукша та другої частини географічної прив'язки до найближчого значного населеного пункту, цьому випадку Колубаєвець. До слова давнину було декілька подібних назв: Мукша Велика, Мукша-Боришковецька, Мукша-Кульчієвецька, Мукша-Панівецька.
Географія[ред. | ред. код]
Подільське село Лисогірка розташоване біля міста Кам'янець-Подільський є приміським селом, на відстані близько 1 кілометра від міста. Поблизу проходить автошлях Н03 національного значення Житомир — Чернівці. Через Лисогірку протікає річки Мукша, поблизу села проходить кряж Товтр.
Клімат[ред. | ред. код]
Лисогірка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка в документах про село датована 1770 роком, під назвою Колубаївська Мукша, як присілок Колубаївців.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігири, такі збереглись в селах: Нігин, Черче.
В 1905 році поруч зі Колубаївською Мукшею існувало окреме село Боришковецька Мукша.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голодомор.
7 березня 1946 року перейменовано на Лисогірку. Пануючий у тодішньому комунізмі войовничий атеїзм не допускав також використання назв поселень, що в тій чи тій мірі відображали поняття, пов'язані з релігією, церквою, тому були вилучені з ужитку назви, де були згадки про Мукшу - так як існує припущення, що річка Мукша названа в честь богині Мокош.[1]
З 1991 року в складі незалежної України. Після здобуття незалежності України село активно розбудовується у напрямку до селища Першотравневого, що належить до Кам'янця-Подільського. У селі селяться колишні працівники ВАТ «Подільський цемент» та мешканці міста. На території села діє дитячий садок.
З 13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Абрикосівської, Великозаліснянської, Голосківської, Гуменецької, Думанівської, Заліської Другої, Нігинської та Супрунковецької сільських рад село увійшло до складу Гуменецької сільської громади.[2] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 387 осіб[3].
Згідно перепису 2015 року селі жило 338 осіб, населення села скоротилось на 12,66 % порівняно зі 2001 роком.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,45 % |
російська | 1,55 % |
Природоохоронні території[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Світлини[ред. | ред. код]
Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Див. також[ред. | ред. код]
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної влади.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Спальний район». Уже гуменецький — Кам'янецький часопис КлюЧ. 2017-03-17
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ОЙКОНІМІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ: ЕКОЛІНГВІСТИЧНИЙ ДИСКУРС.
- ↑ ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |