Лисянський Юрій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лисянський Юрій Федорович
Капітан 1-го рангу
Lysyanskiy.jpg
Загальна інформація
Народження 01 квітня 1773
Ніжин, Ніжинський полк, Гетьманщина
Смерть 26 лютого 1973
Санкт-Петербург, Російська імперія
Військова служба
Приналежність Російська імперія
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 3 ступеня

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі
Герб Лисянських

Ю́рій Фе́дорович Лися́нський (рос. Лисянский; нар. 1(13) (2(14)?) квітня, за деякими джерелами серпня 1773, Ніжин — пом. 26 лютого (6 березня) 1837, Петербург) — мореплавець українського роду на російській службі, географ, океанограф, засновник російської наукової океанографії, капітан 1-го рангу (1809 рік)

Життєпис[ред.ред. код]

Юрій Федорович Лисянський — нащадок українського старшинського козацького роду, народився 1(13) (за іншими даними 2(14)) квітня 1773 року в місті Ніжині, в сім'ї священика ніжинської церкви святого Іоанна Богослова. Батько Юрія «перво служив при письменних указних справах в сотенній Ічняньській канцелярії й Прилуцькій полковій лічільній комісії декілька год». Пізніше, вже будучи при Київській духовній консисторії канцеляристом, він обрав духовну кар'єру і 1760 року був рукоположений священником у Ніжині.

Навчання та початок флотської служби[ред.ред. код]

В десятилітньому віці, завдяки підтримці впливового земляка канцлера О. А. Безбородька, Юрія прийняли на навчання в Петербурзі, до Кронштадського морського кадетського корпусу. В зв'язку з початком російсько-шведської війни 1788—1790 років відбувся достроковий випуск гардемаринів. Серед випускників був і Ю.Лисянський, якого направили в ескадру адмірала С. К. Грейга на фрегат «Подражіслав» у званні мічмана. Бойове хрещення Ю.Лисянський прийняв при Гогланді 6 липня 1788 року. В першому бою Лисянський заслужив похвалу капітана корабля, який побачив в молодому гардемарині здібного офіцера російського флоту. Після закінчення бойових дій на Балтиці Лисянський протягом трьох років ніс службу на бойових кораблях російського флоту. У 1793 році йому присвоїли чин лейтенанта флоту.

Відрядження до Великої Британії та участь у військових діях на її боці[ред.ред. код]

В кінці 1793 р. Ю. Лисянського та І. Крузенштерна відрядили для проходження морської практики у Велику Британію, де їх зарахували на кораблі ескадри Ф. Меррея. На британському флоті Лисянський прослужив добровольцем близько 5 років. У цей час він здійснив кілька далеких плавань: побував біля берегів Північної Америки та мису Доброї Надії, плавав до Ост-Індії, довгий час жив у США, побував у Філадельфії, Бостоні, Нью-Йорку, де його особисто прийняв перший американський президент Джордж Вашингтон. Як доброволець британського флоту, Лисянський брав участь у військових операціях проти французів. У 1796 році, при взятті фрегата «Єлизавета», отримав контузію в голову. Переніс жовту гарячку, яка ледве не відняла у нього життя.

Повернення до Російської імперії[ред.ред. код]

1797 року Лисянський повернувся до Російської імперії, отримав чин капітан-лейтенанта і був призначений на фрегат «Автроїл», яким повинен був командувати. У той же час Лисянський переклав з англійської мови і опублікував велику роботу Джона Клерка «Рух флотів», у якій була представлена нова тактика ведення військових морських операцій.

1803 року за заслуги перед батьківщиною і участь у 18 морських кампаніях Лисянського нагородили орденом святого Георгія 4-го ступеня.

Перша російська навколосвітня експедиція[ред.ред. код]

На початку ХІХ століття Російська-Американська компанія розпочала організацію першої навколосвітньої російської експедиції, керівником якої призначили І. Крузенштерна. Його помічником став Ю. Лисянський. У вересні 1802 року Лисянського було відряджено за кордон для придбання кораблів для майбутнього плавання. В Лондоні Лисянський придбав два шлюпи «Леандр» та «Темза», які на початку червня прибули в Кронштадт, де й отримали нові назви — «Надія» та «Нева».

7 серпня 1803 року о 10 годині «Надія» та «Нева» знялися з якоря і відбули з кронштадтського порту. Під час всього плавання Лисянський був капітаном шлюпа «Нева». Його команді доручили доставити вантаж у російські колонії на острові Кадьяк та на березі Аляски.

Перші дні плавання супроводжувалися жорстокими штормами. Проте від самого початку регулярно члени екіпажу вели метеорологічні, гідрографічні спостереження, збір та систематизацію різноманітних географічних даних. До середини грудня кораблі Крузенштерна і Лисянського підійшли до острова Святої Катерини, де команда «Неви» провела терміновий ремонт пошкоджених щогл. На шляху до Маркізьких островів Лисянський затримався на декілька днів на острові Пасхи, де провів астрономічні спостереження та уточнив координати острова. Крім того Лисянський склав словник мови місцевого населення. Подальший шлях «Неви» лежав до берегів «Російської Америки», як називали тоді Аляску.

Розминувшись з Крузенштерном біля Гавайських островів, Лисянський взяв курс до острову Кадьяк. Після двадцяти трьох днів тяжкого плавання Лисянський прибув до берегів «російської Америки». Тут команда «Неви» на чолі з капітаном взяла участь у захисті російської факторії на острові Сітка (він же острів Баранова англ. Baranof Island) в складі архіпелагу Олександра поблизу Аляски, яку раптово атакували місцеве індіанське плем'я, підбурене британськими матросами. При підтримці артилерійського вогню з борту «Неви» на берег висадився десант, і його матроси поновили контроль над островом. На місці спаленої нападниками фортеці команда «Неви» заклала нове місто Ново-Архангельск.

Під час півторарічного перебування в Тихому океані Лисянський склав опис островів Кадьяк і Сітка. У вересні 1805 року «Нева» завантажила на борт хутро і вийшла у відкрите море, взявши курс на Маріанські острови. Через кілька днів шлюп «Нева» впритул підійшов до коралових рифів, де й сів на мілину. Таким чином відкрили раніше нікому невідомий безлюдний острів, який отримав назву Острів Лисянського. Неподалік відкрили раніше не позначений на карті кораловий риф. Його Лисянський назвав «рифом Крузенштерна».

3 грудня 1805 року на рейді Макао відбулася зустріч «Неви» та «Надії». Подальший їх шлях лежав біля берегів Китаю, Індії, мису Доброї Надії. Відійшовши в лютому 1806 року від берегів Китаю, шлюпи до початку квітня наблизились до берегів Південної Африки. Тут вони потрапили у смугу густого туману і знову загубили один одного. Врахувавши, що запасів провіанту на судні лишилося лише на три місяці, Лисянський вирішив йти до Європи не заходячи в жоден порт. Довгий шлях із Південного Китаю до Портсмута «Нева» пройшла за 142 дні, не отримавши при цьому жодних пошкоджень та втрат. До цього жоден корабель з Європи не ставив подібних рекордів у швидкості плавання.

5 серпня 1806 року «Нева» увійшла в гавань Кронштадту. А ще за два тижні повернулася й «Надія». Таким чином Ю. Лисянський першим у російському флоті здійснив навколосвітнє плавання, здійснивши при цьому ряд географічних відкриттів, зробивши внесок у вітчизняну океанографію, етнографію та інші науки. Коштовний подарунок — золоту шпагу — зробила своєму капітану команда «Неви». Від держави Ю. Лисянський одержав чин капітана ІІ рангу, орден Святого Володимира ІІІ ступеня, премію та довічну пенсію.

Останні роки життя[ред.ред. код]

1809 року Ю. Лисянський вийшов у відставку в чині капітану І рангу і став готувати до друку опис своєї подорожі. 1812 року власним коштом він видав книгу «Путешествие вокруг света на корабле „Нева“ в 1803—1806 годах», яка розійшлася скромним тиражем в 200 примірників. Книга супроводжувалася великим атласом («Собрание карт и рисунков к путешествию Ю. Лисянського»). У 1814 р. він переклав свою книгу англійською мовою, значно доповнив порівняно з російським виданням і видав у Лондоні. Англійське видання «Подорожі» Ю. Лисянського громадськість зустріла з більшим ентузіазмом: тільки за два тижні розійшлася половина тиражу. Зібрані Лисянським колекції мушель, коралів, етнографічних матеріалів та зброї стали гордістю Російського географічного товариства.

Останок свого життя капітан 1-го рангу Юрій Лисянський провів у відставці, займаючись вихованням дітей. Згодом його син Платон (Лисянський Платон Юрійович) продовжив справу батька — став адміралом флоту, був видавцем та упорядником «Морского сборника». Влітку родина проводила час в маєтку дружини Кобріно біля Гатчини, який в свій час належав прадіду А. С. Пушкіна Абраму Ганнібалу. Взимку родина перебиралася до Петербургу, де Ю. Ф. Лисянський збудував будинок.

У 1824 році Юрій Лисянський відвідав рідне місто Ніжин, де залишилася його рідня. На батьківщину він привіз два комплекти видання своєї книги. Один комплект він передав бібліотеці Ніжинської Гімназії Вищих Наук князя Безбородько, а другий — директору цієї гімназії Івану Орлаю. Нині на центральній вулиці Ніжина сусідують церква Івана Богослова з будинком протоієрея Федора Лисянського, пам'ятник його сину-мореплавцю та університетська бібліотека з Музеєм рідкісної книги, де зберігається дарунок мореплавця.

Помер Юрій Лисянський 26 лютого 1837 року у Петербурзі, його поховали на цвинтарі Олександро-Невської лаври. На його могилі на зібрані морськими офіцерами кошти поставили пам'ятник, ескіз якого намалював сам мореплавець. На постаменті лежить залізний якір, там же викарбували епітафію, яку склав він сам:

Прохожий, не тужи о томъ, Кто кинул якорь здесь

Он взял съ собою паруса, Под коими взлетитъ въ предѣлъ небесъ.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Ім'я Юрія Федоровича Лисянського носить острів на Гавайях, півострів на Алясці, протока, річка, гора на Сахаліні. В місті Ніжині встановили пам'ятник Юрію Лисянському та є вулиця його імені.

Література[ред.ред. код]

  • Лисянский Ю. Путешествие вокруг света в 1803, 4, 5 и 1806 годах, по повелению Его Императорского Величества Александра Первого, на корабле Неве под начальством флота капитан-лейтенанта, ныне капитана 1-го ранга и кавалера Юрия Лисянского. Ч. 1-2, СПб., 1812.- [[1]]; [[2]] (рос.)
  • Собрание карт и рисунков, принадлежащих к путешествию флота капитана 1-го ранга и кавалера Юрия Лисянского на корабле «Нева». — СПб, 1812. (рос.)
  • Lisiansky Urey. Voyage round the world in the Ship «Neva». — London, 1814. (англ.)
  • Зорька О., Голобуцький П. Нащадок українських козаків, капітан Юрій Лисянський, — перший вітчизняний навколосвітній мореплавець//«Военная история», № 1-3, 2006; http://warhistory.ukrlife.org/1_3_06_8.html
  • Думитрашко Н. В. Ю. Ф. Лисянский и русские кругосветные плавания. В кн.: Лисянский Ю. Ф. Путешествие вокруг света на корабле «Нева» в 1803—1806 годах. М., 1947; (рос.)
  • Шевченко В. О. Тричі перший (видатний мореплавець та географ Юрій Лисянський). К., 2003.
  • Штейнберг Е. Л. Жизнеописание русского мореплавателя Юрия Лисянского, содержащее историю его службы на военном флоте российском, его плаваний в Западную и Восточную Индию, Северную Америку и Южную Африку, а также о знаменитом первом вояже русских моряков вокруг света с 1803 по 1806 год. М., 1948; (рос.)
  • http://1000years.uazone.net/lysjansk.html
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • П. Г. Усенко. Лисянський Юрій Федорович

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.