Литвиненко Павло Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литвиненко Павло Леонідович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Литвиненко Павло Леонідович.jpg
Загальна інформація
Народження 9 червня 1992(1992-06-09)
Обухів
Смерть 17 березня 2016(2016-03-17) (23 роки)
Гнутове
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
54 ОМПБр.png
 54 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Павло́ Леоні́дович Литвине́нко (9 червня 1992(19920609) — 17 березня 2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1992 (в інших джерелах — 1994) року у місті Обухів (Київська область). Закінчив Обухівську ЗОШ № 4, (мікрорайон Яблуневий (Петровський)).

Молодший сержант, головний сержант 2-го взводу глибинної розвідки — командир 1-го відділення глибинної розвідки роти глибинної розвідки, 54-й окремий розвідувальний батальйон. Проходив військову службу від 5 листопада 2013 року — служив за контрактом, одночасно заочно навчався в університеті.

Член РПЛ, 2015 року на місцевих виборах був кандидатом у депутати Обухівської міськради.

Вночі проти 18 березня 2016 року загинув внаслідок підриву на вибуховому пристрої поблизу села Гнутове під Маріуполем, ще двоє бійців зазнали важких поранень.

20 березня 2016-го похований в Обухові.

Без сина лишилися батьки.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» ІІІ ступеня (4.7.2016, посмертно)[1]
  • відзнаками «За оборону рідної держави» (посмертно)
  • «За оборону Савур-могили»
  • «Знак пошани»
  • пам'ятний знак «Дебальцеве — 2015»
  • Почесний громадянин Обухова (2016)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 4 липня 2016 року № 291/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]