Литвиненко Сергій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Литвиненко Сергій)
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Григорович Литвиненко
Serhij Lytvynenko.png

Сергій Литвиненко. Фото зроблено 1923 році в Новому Сончі, вперше в цивільному одязі після звільнення з табору інтернованих у Вадовіцах.
Народився 5 жовтня 1899(1899-10-05)
Пирятин, Полтавщина
Помер 20 червня 1964(1964-06-20) (64 роки)
США
Відомий скульптор
Звання 07 УНР 30-03-1920 Хoрунжий.svg Хорунжий

Сергі́й Григорович Литвине́нко (5 жовтня 1899, Пирятин — 20 червня 1964, США) — український скульптор, хорунжий Армії УНР. Автор надгробка Івана Франка на Личаківському цвинтарі у Львові[1].

Біографія[ред.ред. код]

Народився 5 жовтня 1899 року в Пирятині на Полтавщині.

У 1917 році закінчив класичну гімназію в Лубнах[2].

19191920 — служив в ранзі хорунжого в рядах армії Української Народної Республіки.

Два роки перебував в таборі інтернованих українських вояків в Ланьцуті і Вадовіцах.

19241929 — навчався в Краківській академії мистецтв, в класі професора К. Лящки. Студіював кераміку в О. Трибушного. Закінчив академію з 8 відзнаками і, за рекомендацією К. Лящки, в 1930 році поїхав до Парижа, продовжив навчання і виставляв свої твори в салоні Тюїльрі.

Львівський період (1930—1944)[ред.ред. код]

1930 — переїхав до Львова і згодом став найвидатнішим скульптором в Західній Україні у міжвоєнний період.

У 19331937 роках разом з М. Лукіяновичем був керівником у керамічній майстерні «Око», що розташовувалась на вулиці Мучній у Львові. Згодом Львівською експериментальною кераміко-скульптурною фабрикою у 19411944.[3]

У 19411944 викладав у Художньо-промисловій школі скульптуру. У 1943 був професором та деканом Вищої образотворчої студії.[4]

1932 — промовляв від імені української еміграції на похороні хорунжого Армії УНР Старченка Івана.

1933 — на замовлення «Просвіти» виготовив 4 скульптурні портрети: молодого Тараса Шевченка, Івана Франка, митрополита Андрея Шептицького, гетьмана Івана Мазепи.

Могила Івана Франка у Львові

1933 — завершив працю над надгробним пам'ятником Іванові Франкові, який став найвизначнішим його твором. В ньому втілено провідну ідею Івана Франка: невтомно працювати на благо свого народу.

Німецький та американський період[ред.ред. код]

З 1944 подружжя Литвиненків виїжджає до Німеччини, з 1949 — в Нью-Йорк, США. В 1952 році утворюється Об'єднання Мистців Українців в Америці (ОМУА), і першим його головою стає Сергій Литвиненко.

З цього періоду відома ціла галерея його живописних портретів: Євгена Маланюка, Володимира Кубійовича, Емми Андієвської, дружини Надії та інших, пам'ятники Іванові Франкові, гетьману Іванові Мазепі. Бронзовий портрет Гетьманівни відзначено Великою Американською нагородою. В церквах св. Миколая в Чикаго, св. Володимира і Ольги в Вінніпегу, св. Михайла в Гезлтоні[5] вирізьбив монументальні іконостаси. Мав багато індивідуальних виставок. Його праці експонувалися в Парижі і Нью-Йорку. В 1963 році пройшла ретроспективна виставка робіт Литвиненка, присвячена 40-річчю його творчої діяльності, на якій було представлено оригінальні твори за 16 років праці в Нью-Йорку.

Роботи[ред.ред. код]

Пам'ятник українцям, полеглим в Українсько-польській війні у Раві-Руській
Погруддя Митрополита Андрея біля Національного музею у Львові
  • Молодий Шевченко (1925). Робота виконана у тонованому гіпсі. Зараз знаходиться у Львівському Національному музеї.
  • Пробудження (1932) мармур.
  • Жах (1933) гіпс.
  • Портрет Зофії Батицької (1933) мармур.
  • Голова жінки (близько 1935) бронза.
  • Голова дівчинки (близько 1939). Виконана у гіпсі знаходиться у Львівському Національному музеї.
  • Статуетки святих Кирила і Мефодія та кнізів Данила і Володимира Великого (1932). Виконані у бронзі на замовлення Української католицької семінарії (нині Львівської богословської Академії).
  • Портрет В. Барвінського (1933) гіпс.
  • Портрет Івана Франка (1933) бронза. Знаходиться у Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника.
  • Портрет Івана Мазепи (1933) гіпс.
  • Пам'ятник Митрополиту Андрею Шептицькому (1935). Виконаний зі штучного каменю. Сидячу постать Митрополита встановили на подвір'ї Національного музею у Львові у вересні 1935 року. Після приходу радянської влади, її представники поставили вимогу: негайно усунути пам'ятник як «малохудожній твір», тим самим звільнивши місце для встановлення погруддя Т. Шевченкові. До 30 квітня того ж року пам'ятник мали демонтувати. Тодішньому директору музею Іларіону Свєнціцькому вдалося затягнути час, почалася Друга Світова війна, й пам'ятник простояв у музейному сквері до 1947 року. Вже після війни Свєнціцький докладав зусиль, щоб зберегти пам'ятник. Тоді представниками нової влади було сфальсифіковано рішення зборів представників інтелігенції та робочого класу Червоноармійського району (нині — Личаківський район) м. Львова та на підставі цього «рішення» міськрада видала постанову № 687 «Про негайне зняття пам'ятника Андрею Шептицькому». Вночі з 9 на 10 серпня 1947 року до музейної садиби вдерлася група робітників Дормостстроя, молотами розтрощили скульптуру, а її уламки вивезли у невідомому напрямку. На місці пам'ятника з часом було встановлено божка Світовида з села Лопушанка[6].
  • Портрет Тита Євгена Войнаровського-Столобута (1938). Робота виконана у теракоті.
  • Портрет Миколи Колесси (1938) зберігається у родинній збірці сім'ї Колессів.
  • Портрет Я. Савки (1938). Робота виконана у гіпсі зберігається у Національному музеї у Львові.
  • Пам'ятник героям визвольних змагань 19141920. Розташований на цвинтарі у Раві-Руській, відкрито у серпні 1936 року.
  • Пам'ятник полеглим героям (1938). Робота знаходитися на цвинтарі у Яворові.
  • Надгробний пам'ятник Івану Франку на Личаківському кладовищі у Львові. Відкриття відбулось 28 травня 1933 року. У цій роботі помітний вплив Бурделя
  • Надгробок М. Бенцаля у Коломиї
  • Надгробний пам'ятник Івана Кивелюка на Личаківському кладовищі.
  • Надгробний пам'ятник Василя Пачовського на Личаківському кладовищі.
  • актора Миколи Бенцаля
  • Пам'ятник Тарасу Шевченку в Косові
  • Портрет Митрополита Андрея Шептицького (1941) у Львові. Виконаний з бронзи, встановлений у 2013 році на подвір'ї Національного музею у Львові на місці зруйнованого у 1947 році пам'ятника Митрополитові землі Галицької. 13 грудня 2013 року, під час проведення урочистостей, пов'язаних зі 100-літнім ювілеєм передачі Національного музею у Львові графом Андреєм Шептицьким в дар українському народові, було урочисто відкрито та освячено погруддя Митрополиту Андрею Шептицькому[7].

Нереалізовані роботи

  • Воїнам армії УНР у Домб'ю (зараз у складі Кракова)
  • Монумент Українським Січовим Стрільцям для села Базар (Чортківський район, Тернопільської області)
  • Пам'ятник Констянтину Великому для Львова
  • Пам'ятник Князю Володимиру для Львова

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія Сучасної України: Литвиненко Сергій Григорович
  2. Бірюльов Ю. Литвиненко Сергій //Енциклопедія Львова… С. 132
  3. Енциклопедія Львова… — С. 132.
  4. Енциклопедія Львова… — С. 132.
  5. «Світлина іконостасу в Гезлтоні» // «Свобода», ч. 48, 12 березня 1954, с. 3
  6. Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова… — С. 215—216.
  7. На подвір'ї палацу встановлять бронзове погруддя Андрея Шептицького

Джерела[ред.ред. код]

  • Бірюльов Ю. Стильовий та жанровий діапазон творчості українських митців Львова міжвоєнного двадцятиліття (1919—1939) // Мистецтвознавство України: Збірник наукових праць. Спецвипуск. — Львів : Афіша, 2011. — С. 87-94.
  • Бірюльов Ю. О. Литвиненко Сергій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 132—133. — ISBN 978-966-8853-23-4..
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 35. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник I., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 215—216. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Панченко Олександер. Майстер монументальної скульптури // Свобода. — 2010. — 27 серпня. — С. 17.
  • Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy (Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму, середина XVIII ст. — 1939 р.). — Warszawa : Neriton, 2007. — 386 s. — ISBN 978-83-7543-009-7.
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.