Перейти до вмісту

Литвинова Ольга Устимівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Литвинова Ольга Устимівна
Народилася4 червня 1948(1948-06-04) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла1 квітня 2023(2023-04-01) (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмузикознавиця, педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївське музичне училище імені Рейнгольда Глієра (1969)
Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського (1974) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКиївський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат мистецтвознавства (1982)
Науковий керівникГордійчук Микола Максимович Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіПясковський Ігор Болеславович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка композиторів України
Спілка театральних діячів України Редагувати інформацію у Вікіданих

О́льга Усти́́мівна Литви́́нова (до шлюбу Данько[1]; 4 червня 1948, Київ — 1 квітня 2023) — українська музикознавиця і педагог, кандидат мистецтвознавства з 1982 року; член Спілки композиторів України та Спілки театральних діячів України з 1989 року[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 4 червня 1948 року в місті Києві. 1969 року закінчила Київське музичне училище, де була ученицею Леоніда Хейфеца-Поляковського; водночас із навчанням протягом 1968—1969 років викладала в Київській дитячій музичній школі № 2. 1974 року закінчила історико-теоретичний факультет Київську консерваторію, де навчалася у Тетяни Не­красової[2], Ігоря Пясковського[3].

Протягом 1975—1980 років працювала лаборанткою у Київській консерваторії[2]. 1982 року закінчила аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Академії наук Української РСР, де під керівництвом Миколи Гордійчука[3] захистила кандидатську дисертацію на тему: «Камерно-вокальний цикл у творчості українських радянських композиторів 60–70-х років»[1].

У 1984—1992 роках — старший викладач кінофакультету Київського інституту театрального мистецтва[1]; водночас у 1980—2003 та 2006—2014 роках працювала в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського: з 1996 року — старший науковий співробітник. Останні роки, перед виходом на пенсію, працювала у відділі екранно-сценічних мистецтв та культурології[2].

Померла 1 квітня 2023 року після важкої хвороби[2].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Вивчала проблеми української опери, камерно-вокальних циклів, композиторської творчості 20 століття, музики кіно. Авторка словників-довідників, розділів і статей у колективних наукових монографіях, збірках праць, журналах, газетах[1]. Серед робіт:

  • «Пастелі» Павла Тичини в творчості українських композиторів // Українське музикознавство. 1978. Випуск 13;
  • «Невідомі солдати» Пилипа Козиць­кого // Музика. 1985. № 5;
  • Яків Цегляр. 1987;
  • Оперна творчість // Історія української музики. 1992. Том 4;
  • Здобутки українських композиторів у художньому кінематографі повоєнних років // Мистецтвознавство України. 2000. Випуск 1;
  • Музика українського кінематографу // Історія української музики. Том 5. 2004;
  • Музика в кінематографі України: Каталог. Частини 1, 2. 2009; 2010;
  • Музична культура України і документальний кінематограф (за матеріалами Центрального державний аудіовізуального та електронного архіву України імені Гордія Пшеничного). 2014.

Як музичний критик виступала із рецензіями в періодиці. Була авторкою і ведучою теле- і радіопередач, зокрема протягом 1984—1996 років вела «Шкільний ек­ран».

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]