Литвинова Рената Муратівна
Литвинова Рената Муратівна | ||||
---|---|---|---|---|
тат. Рената Морат кызы Литвинова (Вәргазова) рос. Рената Муратовна Литвинова | ||||
![]() | ||||
Народилася |
12 січня 1967 (55 років) Москва, СРСР | |||
Громадянство |
![]() | |||
Діяльність | кінорежисерка, сценаристка, акторка, режисерка, ведуча, продюсерка | |||
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії | |||
Вчителі | Kira Paramonovad | |||
Роки діяльності | з 1989 — тепер. час | |||
IMDb | nm0514852 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Рена́та Мура́тівна Литви́нова (нар. 12 січня 1967 р) — російська акторка та драматургиня. Лауреатка Державної премії Росії (2001) за роль у серіалі «Кордон. Тайговий роман».
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 12 січня 1967 р. в Москві.
Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1989).
Авторка сценарію фільмів: «Ленінград. Листопад» (1990, у співавторстві), «Нелюбов» (1991), «Трактористи-И» (1992, у співавторстві), «Принциповий та жалісливий погляд» (1995).
Знімалась у фільмах Кіри Муратової «Захоплення» (1993, Лілія; Приз за найкращий акторський дебют і спеціальний приз спонсорів за найкращу жіночу роль МКФ «Кінотавр», 1994), «Вікно в Європу» (Виборг, 1994) «Ніка-94», «Три історії» (1997, новела «Офелія», авторка сценарію).
25 лютого 2022 року, після початку повномасштабного наступу Росії на Україну, Рената Литвинова опублікувала на своїй сторінці повідомлення «Ні війні».[2] Згодом вона покинула Росію, а її заплановані спектаклі у Санкт-Петербурзі були скасовані.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ OCLC. VIAF (Virtual International Authority File) — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ https://www.instagram.com/p/CaX2XZitdeQ/
- ↑ Ольга Либгардт. Рената Литвинова огорошила признанием: «Не приеду… И прошу прощения» [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.] // KP.ru, 25.03.2022. (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Плахов А. Мания стиля, или Тоска Ренаты Литвиновой // Советский зкран. 1998. № 1. — С.26—29.
- Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.181-182.
|