Литвинович Ярослав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литвинович Ярослав
Народився 17 квітня 1882(1882-04-17) або 1873[1]
Серафинці, Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна
Помер 1920

Литвинович Ярослав (17 квітня 1882(18820417), Серафинці (також 1873) — 1920, Відень) — Економіст, кооперативний діяч в Галичині. З 9 листопада 1918 р. до 4 січня 1919 — державний секретар торгівлі та промислу в уряді ЗУНР.

Після закінчення вищих студій деякий час очолював Крайовий союз для плекання і збуту худоби. Проводив значну громадську роботу, зокрема в «Просвіті». Для налагодження і оживлення роботи «Народної торговлі» на початку XX ст. з відома «Просвіти» працював над перебудовою читальняних і церковних крамниць.

На початку 1910 люстратор крамниць при читальнях «Просвіти» Литвинович із С. Кузиком (як представники львівської «Просвіти») взяли участь у Міжнародному кооперативному конгресі у Гамбурзі.

Зі сформуванням 9 листопада 1918 року Українською національною радою уряду Західно-Української Народної Республікич Литвинович очолив Державний секретаріат торгівлі та промисловості. 12 листопада обраний до складу секретаріатської комісії у справах державних фінансів. Видав 19 листопада «Тимчасовий розпорядок по заборону вивозу нафти і нафтопродуктів». Литвинович недовго перебував на цій посаді. З переїздом до Станиславова функції державного секретаря торгівлі та промисловості перебрав на себе голова уряду ЗУНР С. Голубович.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]