Литвинчук Анатолій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Григорович Литвинчук
Анатолій Литвинчук.jpg
Народився 23 лютого 1935(1935-02-23)
с. Сильченкове (нині Стара Талалаївка) Талалаївського району Сумської області
Помер 11 серпня 1993(1993-08-11) (58 років)
м. Чернівці
Поховання
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність режисер
Нагороди та премії
Народний артист України

Анато́лій Григо́рович Литвинчу́к (23 лютого 1935, с. Сильченкове (нині Стара Талалаївка) Талалаївського району Сумської області — 11 серпня 1993, Чернівці) — український режисер. Народний артист України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 23 лютого 1935 року в селі Сильченкове Талалаївського району Сумської області. У 1952 р. вступив на філологічний факультет Чернівецького державного університету.

У 1957—1960 рр. працював шкільним учителем у с. Рихтичі на Львівщині. У 1960—1965 рр. навчався на режисерському факультеті Харківського інституту мистецтв. З 1965 р. режисер-постановник та художній керівник Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Молодий режисер привернув увагу глядача своєю дипломною роботою «Шануй батька свого» В. Лавреньтьєва. У листопаді 1965 року відбулася його, вже як режисера, прем'єра вистави «Дружина Клода» О. Дюма.

За 28 років діяльності створив понад 70 вистав, зокрема: «Ой, не ходи, Гницю, та й на вечорниці» М.Старицького, «Таня» О. Арбузова, «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «Професор Буйко» Я. Баша, «Легенда про Паганіні» В. Балашова, «Розплата» В. Винниченка, «Підступність і кохання» Ф. Шіллера, «Циганка Аза» М. Старицького

Незаперечний успіх мали вистави: «Чотири хрести на сонці» А.Делендика, «Вирок» С. Левітіної, «Яків Богомолов» М. Горького, «З легким паром» Є.Брагінського, «Серце Довбуша» В. Євлампієва, «Дарую тобі життя» Д.Валеєва…

Особливою його заслугою стало сценічне прочитання забутих творів української класики, а саме: драматургії Сидора Воробкевича «Гнат Приблуда», «Пан мандатор», «Новий двірник» («Вірне кохання і пан начальник») і п'єси Юрія Федьковича «Запечатаний двірник». Чільне місце в його діяльності зайняли твори місцевих авторів: Маргарити Андрієвич, Володимира Мар'янина, Степана Снігура, Григорія Шабашкевича, Анатолія Крима.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Пам'ять про митця[ред. | ред. код]

  • Меморіальна дошка у Чернівцях, надгробним мармуровим пам'ятником. Його іменем названо одну з вулиць міста над Прутом.

У серії «Золоті імена Буковини» вийшла книжечка члена НСЖУ, літератора, краєзнавця Юхима Гусара «Сповідався театру, як квітка сонцю» (Чернівці: ВІЦ «Місто», 2010. — 48 с., іл.).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Литвинчук А. Сулятицький Т. Чернівецький театр імені Ольги Кобилянської. — Чернівці, 2004.- С. 85, 86, 88, 89, 91, 95, 99-102, 106,, 107, 114—116, 119—128, 131,152, 154, 155, 157, 159,160, 164, 165, 168, 169.
  • Литвинчук Антолій Григорович: [укр. режисер]// Перлина Буковини 2006: щорічний телефонний довідник.- 2005.-С. 95.- (Золоті сторінки України".
  • Литвинчук Анатолій / Лауреати літературно-мистецької премії ім. С.Воробкевича (1993—2000 рр.): реком. біблогр. покажчик.- Чернівці, 2001. — С. 9-10.
  • Андрієвич М. Анатолій Литвинчук // Радянська Буковина. — 1966. — 1 червня.
  • Гусар Ю. Дар любові: [до 65-річчя народного артиста України, режисера А.Литвинчука] /Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2000. — 26 лютого (№ 17). — С. 3.
  • Гусар Ю. 23 лютого народився український режисер, народний артист України Анатолій Литвинчук (1935—1993)/ Юхим Гусар // Вечірні Чернівці.- 2008.- 14 лютого. — С. 6.
  • Гусар]]. 11 серпня — 15 років з дня смерті (1993) режисера, народного артиста України Анатолія Григоровича Литвинчука // [[Юхим Гусар Ю. Буковинський календар. Ювілеї — 2008.- Чернівці: Правдивий поступ,2008. — С. 73.
  • Гусар]]. Сповідався театру, як квітка сонцю: [штрихи до портрета режисера-педагога, народного артиста України Анатолія Григоровича Литвинчука] / Юхим Гусар //Чернівці: ВІЦ «Місто», 2010. — 48 с.: іл.
  • Гусар Ю. Дар любові / Юхим Гусар //Буковинське віче. — 2000.- 26 лютого (№ 17).
  • Гусар Ю. Режисер від Бога / Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2010. — 3 лютого (№ 8).- С. 4.
  • Репта А. «Здавалося, Литвинчук вдома програє кожну нашу роль» / А. Репта // Доба. — 2008.- 4 верес. (ч. 35).- С. 12.
  • Клевчук М. Присвятив себе сцені: [режиер, нар.артист України А. Г. Литвинчук]/ Молодий буковинець.- 1998. — 14 серп. (№ 33).- С. 4.
  • Росинська О. Анатолій Литвинчук — режисер, митець, людина /О. Росинська // Свобода слова. — 2003.- 15серп. (ч.81). — С. 14.
  • Сулятицький Т. Життя як спалах свічі: [до 70-річчя реж. Чернівецького муздрамтеатру А. Литвинчука]/ Т. Сулятицький //Час. — 2005. — 24 лют. (ч. 8).- С. 12.

Посилання[ред. | ред. код]