Литвин Микола Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Литвин.
Ф
Микола Литвин
Особисті дані
Повне ім'я Микола Вікторович Литвин
Народження 27 листопада 1963(1963-11-27) (60 років)
  с. Чистогалівка,
Чорнобильський район,
Київська область, УРСР
Зріст 181 см
Вага 74 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1981 СРСР «Десна» 6 (1)
1982—1983 СРСР «Таврія» (С) 24 (0)
1984—1985 СРСР «Спартак» (Ж) 54 (2)
1986—1989 СРСР «Десна» 169 (26)
1990—1991 СРСР «Буковина» 73 (9)
1992 Україна «Нива» (В) 9 (1)
1992—1993 Україна «Хімік» (Ж) 29 (2)
1994 Білорусь «Ведрич» (Р) 15 (1)
1995—1996 Україна «Рось» (БЦ) 38 (6)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1997
2002—2003
2003—2004
2013
2014—2015
2015—2016 		Україна ЖФК «Легенда»
Україна ЖФК «Легенда»
Україна Україна (жін.)
Україна «Арсенал» (Володарка)
Україна «Арсенал-Київщина»
Україна «Арсенал-Київщина»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Микола Вікторович Литвин (нар. 27 листопада 1963, с. Чистогалівка, Чорнобильський район, Київська область, УРСР) — радянський та український футболіст, захисник, по завершенні кар'єри — український футбольний тренер.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Народився в селі Чистогалівка (Чорнобильський район) Київської області. Футболом розпочав займатися в рідному селі, виступав за однойменну команду в чемпіонаті Чорнобильського району[1]. Потім виступав на обласному рівні. Виступав за юнацьку збірну Київської області, куди його запросив Віктор Дмитрович Удалов. Саме він порекомендував Литвина до Республіканської спортивної школи-інтернату, де юний гравець тренувався під керівництвом Володимира Олексійовича Горбача та Володимира Григоровича Киянченка[1]. Викликався до юнацьких збірних СРСР, проте в поєдинку проти норвезьких однолітків зазнав важкої травми, через що змушений був пропустити юнацький чемпіонат Європи[1].

У професіональному футболі дебютував у 17-річному віці, 1981 року, у футболці «Десни». В дебютному для себе сезоні серед професіоналів зіграв 6 матчів та відзначився 1 голом у Другій лізі. Наступного року перейшов до «Таврії», яка напередодні вибула в Першу союзну лігу. В команді виступав під керівництвом Анатолія Конькова. У кримському клубі виступав два роки, провів 24 матчі в Першій лізі та 3 поєдинки в першості дублерів. Сезон 1984 року розпочав в аматорському клубі «Папірник» (Єжва), проте того ж року повернувся в Україну, де відіграв півтора сезони в друголіговому житомирському «Спартаку». Виступав під керівництвом Валерія Андрійовича Стародубова та Юхима Григоровича Школьникова[1]. У 1986 році повертається до Чернігова, де підсилює місцеву «Десну». У команді відіграв 4 сезони, за цей час зіграв 169 матчів у Другій союзній лізі, відзначився 26-а голами. Потім приєднався до «Буковини», у футболці якої зіграв у передостанньому розіграші Другої та останньому розіграші Першої ліг.

У 1992 році перейшов до «Ниви». Дебютував у Вищій лізі 21 березня 1992 року в програному (0:4) виїзному поєдинку 4-о туру підгрупи 1 проти запорізького «Торпедо». Литвин вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 79-й хвилині не зміг реалізувати пенальті у ворота «торпедівців»[2]. «Реабілітувався» Микола вже 27 березня, коли на 5-й хвилині переможного (3:0) домашнього поєдинку 5-о туру підгрупи 1 Вищої ліги «Нива» обіграла львівські «Карпати». Литвин вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. У «вишці» провів 9 матчів, відзначився 1 голом. По ходу сезону підсилив першоліговий «Хімік». У футболці житомирян зіграв 29 матчів та відзначився 2-а голами, ще 1 поєдинок зіграв у кубку України. Паралельно з виступами в «Поліссі» грав за аматорські колективи: у сезоні 1992/93 років — за чернігівський «Текстильник», а в першій половині сезону 1993/94 років — за «Коростень».

Під час зимової паузи сезону 1993/94 років перебрався до сусідньої Білорусі, де став гравцем «Ведрича» (Річиця). У білоруській «вишці» зіграв 15 матчів, відзначився 1 голом. Під час зимової перерви сезону 1994/95 років повернувся до України, де відіграв півтора сезони в друголіговій «Росі». Футбольну кар'єру завершив у 1996 році.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця, після нетривалої паузи, розпочав тренерську діяльність. З 2003 по 2004 рік працював головним тренером національної жіночої збірної України[4]. У 2013 році очолював аматорський клуб «Арсенал» (Володарка). З 2014 року працював на різних адміністративних та тренерських посадах у клубі «Арсенал-Київщина».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Має трьох братів: Євгена, Василя та Валентина. Усі вони в молодості займалися футболом, виступали в районних та обласних футбольних змаганнях[1], проте жоден з них не грав у «командах майстрів».

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Найвідоміший з Литвинів. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 12 серпня 2019.
  2. ↑ «Торпедо» (Запоріжжя) - «Нива» (Вінниця) [Архівовано 15 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ «Нива» (Вінниця) - «Карпати» (Львів) [Архівовано 27 травня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Волощук, 2020, с. 157, 168, 180.

Література[ред. | ред. код]

  • Волощук О. М. «Легенда» молодости нашей : [рос.]. — Чернигов : Десна Полиграф, 2020. — 416 с. — 250 екз. — ISBN 978-617-7833-49-8.

Посилання[ред. | ред. код]

ЖФК «Легенда» – Тренери

Ющенко (1987–1998) · Литвин (1997) · Пісковець (1999) · Умен (1999–2001) · Литвин (2002–2003) · Умен (2004–2006) · Пісковець (2007) · Жилін (2007) · Третьяковв. о. (2007) · Сапронов (2008–2012) · Кулик (2012–2013) · Сапронов (2014) · Грузновв. о. (2014) · Кулик (2015–2018)

Чубаров (1992−1993) · Качкаров (1993−1996) · Пісковець (1996−1998) · Качкаров (1999) · Пісковець (2000−2002) · Литвин (2003−2004) · Кулаєв (2005−2006) · Куцев (2007−2015) · Рева (2015−2018) · Зінченко (2018−2021) · Кортес (2021−2023) · Пятенко (2023−т. ч.)

Надуда (2007–2008) · Артимович (2008–2012) · Сокирка (2012) · Лутков (2013) · Фещенко (2013) · Мандрієвський (2013–2014) · Фещенко (2014) · Литвин (2014–2015) · Розгон (2015) · Литвин (2016) · Ущаповський (2016–2017) · Акiмов (2017–2018)

«Рось» – Тренери

Каневський (1983–1986) · Молотай (1987) · Самохін (1988) · Пилипенко (1989) · Онищенко (1990) · Гончаренко (1991–1992) · Дубино (1993) · Дугін (1993–1995) · Литвин (1996) · Краснощоков (1996) · Дугін (1997) · Шаменков (1997) · Золотницький (1998) · Власенко (1998–1999) · Лазоренко (2000–2002) · Хімич (2002) · Голоколосов (2002–2003) · Лазоренко (2003) · Хімич (2003–2005) · Мандрієвський (2004–2006) · Хімич (2006–2010) · Фещенко (2010–2011) ·

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Литвин_Микола_Вікторович&oldid=38898654