Литкаріно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Литкаріно
Coat of Arms of Lytkarino (Moscow oblast).png Flag of Lytkarino (Moscow oblast).png
Герб міста Прапор міста
Розташування міста Литкаріно
Розташування міста Литкаріно
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Муніципальний район міський округ Литкаріно
Основні дані
Час заснування: XV століття
Статус міста з 1957 року
Населення 56 050 (2014) [1]
Площа 17 км. кв. км²[2]
Поштові індекси 140080
Телефонний код +7-+7 495
Географічні координати: 55°35′ пн. ш. 37°53′ сх. д. / 55.583° пн. ш. 37.883° сх. д. / 55.583; 37.883Координати: 55°35′ пн. ш. 37°53′ сх. д. / 55.583° пн. ш. 37.883° сх. д. / 55.583; 37.883{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Висота над рівнем моря 150 м м

Литка́ріно (рос. Лытка́рино) — місто обласного значення в Росії, Московська область. Розташоване на лівому березі Москви (вантажний порт), за 28 км на південний схід від столиці і за 10 км на південь від міста Люберці. Статус міста з 1957 року.

Історія[ред.ред. код]

Поселення Литкаріно вперше згадується у першій половині 15 ст. у грамоті великого князя Василя ІІ як сільце Литкоріно яке належало Чудову монастирю. Назва походить від прізвища Литкарь – мешканець берегів річки Литки яка існувала і протікала неподалік від села. Починаючи з 18 ст. зустрічається лише назва Литкаріно. На схід від Литкаріно знаходяться Литкаринські висоти – родовище скляних кварцових пісків у 6-8 км на південний схіж від Литкаріно по берегам ріки Москви – М’ячиковські каменоломні де добувався білий камінь для московського будівництва у 14-19 ст. Розробка цих родовищ було головним заняттям мешканців Литкаріно до початку ХХ століття. За матеріалами перепису населення 1926 року в селі Литкаріно нарахлвувалось 764 мешканців, була школа і завод по видобуванню піску. Робітниче селище Литкаріно з 1938 року, статус міста з 1957 року. [3]

Символіка[ред.ред. код]

Міське поселення Литкаріно має власну символіку – герб та прапор. Сучасна версія символіки затверджена 3 лютого 1999 року [4] [5]


Промисловість[ред.ред. код]

Найбільшим підприємством міста ВАТ «Литкарінський завод оптичного скла» який виготовляє підзорні труби, біноклі

Транспорт[ред.ред. код]

Центр Литкаріно

Транспортне сполучення Литкаріно з Москвою та областю здійснюється автомобільним транспортом по Новорязанському та Рязанському шоссе виїзд на які проходить по Литкарінському шоссе. Протяжність автомобільних доріг до МКАД складає 14,2 км, до ст. метро Кузьминки (Москва) – 22 км. [6]

Населення[ред.ред. код]

Рік тис. чол рік тис. чол рік тис. чол рік тис. чол
1926 0.8 1986 50 2001 51.0 2010 52.1
1939 6.4 1989 51.0 2003 50.8 2011 55.2
1959 25.1 1992 51.7 2005 50.9 2012 55.7
1967 33 1996 50.6 2006 51.3 2013 55.8
1970 39.1 1998 50.3 2007 51.6
1979 46.9 2000 49.9 2008 51.7

[7]

Освіта[ред.ред. код]

У місті працює філія Московського державного університету приладобудування та інформатики

Культура, ЗМІ[ред.ред. код]

Історія міста та регіону відображена в експозиції Литкаринського історико-краєзнавчого музею. Також у місті працюють електронні та друковані ЗМІ: телеканал «Литкарі» [8], газета «Лыткаринськие вести», Литкаринське інформаційне агентство Московської області [9] [10] а також радіостанція «Голос Лыткарино» [11] [12]

Пам’ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

Інтенсивне житлове будівництво у місті розпочалось у 1950-х роках, у 1980-х сформувались адміністративний та торгівельний центри міста, зона відпочинку. Водночас у межу міста входить колишня садиба Петровське, яка розташована на березі ріки Москви. Садиба належала російським боярським родам Милославським, Наришкіним, Демидовим. У парку над рікою збереглась шатрова Микольська церква (1680-ті рр), зберігся головний садибний дім у стилі класицизму (поч.. 19 ст, перебудований у 1959), Петропавловська церква-ротонда, усипальниця Демидових (1805). У 3 км на захід від Литкаріно колишнє двірцеве село Острів (заміська резиденція російських царів 16-17 ст) з білокам’яною Преображенською церквою. У 6 км. на південний схід від Литкаріно село Верхнє Мячково білокам’яна п’ятиголова церква Різдва Богоматері (1764 чи 1770 р) з декором у стилі московського бароко. [13]

Примітки[ред.ред. код]