Перейти до вмісту

Литовська абетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лито́вська абе́тка (лит. lietuvių abėcėlė) — абетка на основі латиниці, яку використовують для запису литовської мови. Існує з часів орфографічних реформ 1901-1905 років.

Має 32 літери. Однією з особливостей є те, що літера Y в ній розташована між Į та J.

Сучасна історія

[ред. | ред. код]

Литовську абетку в сучасному вигляді запропонував Йонас Яблонскіс у «Граматиці литовської мови»[1] 1901 року. Таку саму абетку використано в літографічному конспекті «Литовської граматички»[2]. Алфавіт у «Правописі»[3] Вінцаса Кудирки (1890) по суті відрізняється від сучасного лише відсутністю літери «Ū» та заміною «W» на «V».

Абетка

[ред. | ред. код]
AĄBCČDEĘ ĖFGHIĮYJ KLMNOPRS ŠTUŲŪVZŽ
aąbcčdeę ėfghiįyj klmnoprs štuųūvzž

Сучасна литовська абетка

[ред. | ред. код]

Голосні

[ред. | ред. код]

Литовська абетка має 12 літер, що позначають голосні звуки. Деякі з них мають спеціальний діакритичний знак — огонек.

Велика AĄ EĘĖ IĮY O UŲŪ
Мала aą eęė iįy o uųū
МФА ɐ
ɐː
ɐː æ
æː
æːeː iiːiː oː
o
uuːuː

Приголосні

[ред. | ред. код]

Литовська абетка має 20 літер, що позначають приголосні звуки та окремий диграф ch (глухий м'якопіднебінний фрикативний, ідентичний українському [х]).

Велика BCČDFGHJKLMNPRSŠTVZŽ
Мала bcčdfghjklmnprsštvzž
МФА btstʃdfɡɣjklmnprsʃtʋzʒ

Література

[ред. | ред. код]
  • Teodor Narbutt. Pomniejsze pisma historyczne, szczególnie do historyi Litwy odnoszące się. — Wilno, 1856 (пол.)
  • T. Buchienė, J. Palionis. Pirmosios spausdintos lietuvių kalbos gramatikos. Pirmoji lietuvių kalbos gramatika. — Vilnius, 1957 m. (лит.)
  • Algirdas Sabaliauskas. Lietuvių kalbos tyrinėjimo istorija. — Vilnius, 1979 — d. 1 (лит.)
  • Zigmas Zinkevičius. Lietuvių kalbos istorija. — Vilnius, 1988 — t. 3 (лит.)
  • The making of Daniel Klein's Grammatica Litvanica. — Archivum Lithuanicum 6, 2004 (англ.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Jonas Jablonskis. Lietuviškos kalbos gramatika. — 1901 (лит.)
  2. ↑ P. Avižonis. Lietuviška gramatikėle. — Peterburgas, 1898 (лит.)
  3. ↑ Vincas Kudirka. Statrašos ramsčiai. — 1890 — літографічне видання (лит.)