Литовська національна бібліотека імені Мартінаса Мажвідаса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литовська національна бібліотека імені Мартінаса Мажвідаса
лит. Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka
Martynas Mažvydas National Library of Lithuania.jpg
54°41′26″ пн. ш. 25°15′48″ сх. д. / 54.69083333002777181° пн. ш. 25.26361111002777804° сх. д. / 54.69083333002777181; 25.26361111002777804Координати: 54°41′26″ пн. ш. 25°15′48″ сх. д. / 54.69083333002777181° пн. ш. 25.26361111002777804° сх. д. / 54.69083333002777181; 25.26361111002777804
Країна: Flag of Lithuania.svg Литва
Тип: універсальна, національна, наукова
Назва на честь: Мартінас Мажвідас
Розташування Вільнюс
Адреса Gedimino pr. 51
Заснована 1919
Фонди: бл. 7 млн од. зб.
Штат: 529
Сайт: lnb.lt

Медіафайли у Вікісховищі?

Литовська національна бібліотека імені Мартінаса Мажвідаса (лит. Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka) — головна наукова бібліотека Литви; одна з найбільших у країні. Розташована у Вільнюсі на проспекті Гедиміна (Gedimino pr. 51). На 2 січня 2006 року штат становив 529 працівників, з них 378 професійних бібліотекарів.

Історія[ред. | ред. код]

Заснована 1919 року в Каунасі як Центральна державна бібліотека (Lietuvos Centrinis knygynas), з 1944 року — Центральна державна бібліотека Литовської РСР, з 1951 року Державна республіканська бібліотека Литовської РСР (Lietuvos TSR centrinė valstybinė biblioteka). 1963 року переведена у місто Вільнюс, де розташувалася в спеціально побудованому для неї будинку.

Мажвідас. Скульптура Гядиминаса Йокубоніса у фойє другого поверху (1997, бронза)

1988 року бібліотеці присвоєно ім'я литовського першодрукаря Мартінаса Мажвідаса. З присвоєнням статусу національної бібліотеки з 30 травня 1989 року носить назву «Литовська національна бібліотека імені Мартінаса Мажвідаса».

Функції[ред. | ред. код]

Бібліотека є державним універсальним сховищем литовських, литуаністичних та зарубіжних документів та національним архівним фондом опублікованих у Литві документів. Виконує функції парламентської бібліотеки, депозитної бібліотеки Європейського союзу, Світового банку, МАГАТЕ та ряду інших міжнародних організацій. Бібліотека також виконує такі функції:

  • Державна реєстрація національної бібліографії та литуаністичних видань,
  • Надання та реєстрації міжнародних стандартних номерів книг та серіальних видань,
  • Статистичний облік опублікованих у Литві видань,
  • Інформація з соціальних та гуманітарних наук, з економіки та культурі,
  • Координація дослідної та методичної роботи бібліотек країни,
  • Підтримка інтегральної інформаційної системи бібліотек Литви LIBIS (Lietuvos integralios bibliotekų informacijos sistemos).

Бібліотека надає можливість користуватися фондами книг, періодичних серійних та інформаційних видань, рукописів, мікрофільмів, відео- та аудіодокументів, старовинних та рідкісних видань, компактних дисків, документів Литви, зарубіжних країн та міжнародних організацій, локальними та зовнішніми базами даних, традиційними і комп'ютерними каталогами, Інтернетом. Постійно влаштовуються виставки та проводяться різні заходи, зустрічі з письменниками, конференції.

Скульптурна композиція Казіса Кіселюс в читальному залі гуманітарних наук (1997, бронза)

Фонд[ред. | ред. код]

1985 року у фондах бібліотеки налічувалося 4,2 млн одиниць зберігання, у тому числі 15 000 рідкісних видань (з них 56 інкунабул, 700 палеотипів), 200 000 альбомів репродукцій, гравюр, естампів, фотографій, 81 000 нот, 43 000 грамплатівок. Щорічний приріст фондів становить близько 160 000 примірників і 1988 року фонди зросли до 5 млн томів. Фонд литуаністики становить понад 400 000 видань, зібрання рукописів — понад 50 000 одиниць. На 2006 рік фонди бібліотеки становлять 6 912 266 одиниць зберігання.

Будівля[ред. | ред. код]

Центральні сходи
Інтер'єр бібліотеки (другий поверх)

Будівля проектували архітектор Віктор Анікін (випускник Ленінградського інженерно-будівельного інституту, який після Другий світової війни працював у Вільнюсі[1]), а також інженер Ціпріенас Стрімайтіс (Ciprijonas Strimaitis) та архітектор Володимира Олійниченко. Проект будівлі було закінчено 1953 року, а спорудження тривало протягом десяти років: будівництво було завершено 1963 року. При цьому початковий проект зазнав зміни.

Будівля є одним з прикладів так званого «соціалістичного неокласицизму ленінградського типу». Воно симетричної композиції. Головний фасад за проектом мав бути оздоблений портиком з вісьмома колонами. Проект було реалізовано частково, зі спрощенням декору. Перед бібліотекою розбита площа зі сквером.

В інтер'єрі домінує парадний вестибюль з широкими сходами в оточенні колон. Навколо вестибюля на трьох поверхах розташовуються читальні зали. Інтер'єр прикрашений вітражем. Стіни та пілястри вестибюля оздоблені штучним мармуром.[2]

У 1990-х роках було завершено велику прибудову з тильної сторони бібліотеки. Через тріщини у стіні, що були виявилені 2004 року, та стан несучих колон першого поверху в листопаді 2008 року почалася масштабна реконструкція основної будівлі бібліотеки. Роботи вартістю 56 240 976 литів було закінчено 2011 року.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lietuvos architektai. Vilniaus dailės akademijos leidykla, 2002. ISBN 9986-571-83-9. P. 199.(лит.)
  2. Vilnius 1900–2005. Naujosios architektūros gidas. A guide to modern architecture. Vilnius: Architektūros fondas, 2005. ISBN 9955-9812-0-2. G 15. (англ.)(лит.)
  3. Pagrindinio Nacionalinės bibliotekos pastato rekonstrukcija (lt). Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka. 2009-01-19. Архів оригіналу за 2012-03-03. Процитовано 2009-02-04. 

Література[ред. | ред. код]

  • Литва. Краткая энциклопедия. Вильнюс: Главная редакция энциклопедий, 1989. С. 146–147.
  • Visuotinė lietuvių enciklopedija. T. III: Beketeriai—Chakasai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2003. P. 160.

Посилання[ред. | ред. код]