Литовченко Володимир Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литовченко Володимир Григорович
Литовченко Володимир Григорович.jpg
Народився 24 грудня 1931(1931-12-24)
Київ, Українська СРР, СРСР
Помер 5 вересня 2021(2021-09-05) (89 років)
Країна Україна Україна
Діяльність фізик
Alma mater радіофізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Галузь фізика напівпровідників
Заклад Інститут фізики НАН України і Інститут фізики напівпровідників імені В. Є. Лашкарьова НАН України
Звання професор (1974)
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди

Володимир Григорович Литовченко (24 грудня 19315 вересня 2021)[1] — український учений-фізик. Доктор фізико-математичних наук, професор. Член-кореспондент НАН України. Почесний академік АН ВШ України з 2007 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Києві. Закінчив з відзнакою радіофізичний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка (1955), розпочав працювати в Київському університеті (Радіофізичний факультет). А з 1956 року працює в Інституті фізики. З часу створення Інституту напівпровідників АН УРСР (1960) працює в цьому інституті (нині — Інститут фізики напівпровідників ім. В. Є. Лашкарьова НАН України). Пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до керівника відділу і відділення фізики поверхні та мікроелектроніки. Кандидат наук (1961), доктор наук (1971), професор (1974).

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Один із фундаторів української школи фізики поверхні твердого тіла. Теоретичні та експериментальні дослідження напівпровідникових шаруватих структур, які широко застосовуються в інтегральній мікроелектроніці, відкрили якісно нові можливості вивчення не тільки штучно створених шаруватих систем зі складним профілем потенціального рельєфу, а й досить широко розповсюдженого у природі класу кристалів з природною шаруватістю. Вперше експериментально виявив ряд нових ефектів, таких, як люмінесценція поверхні напівпровідників (1974), підсилене планарне розповсюдження двовимірної плазми (1983), підпорогове стимульоване (лазерне) випромінювання у 2D-QW гетероструктурах (1986), розщеплення зон у матеріалах з нульовою забороненою зоною при зв'язуванні точкових дефектів. В останні роки важливе місце у дослідженнях посідають оптичні та електричні явища в алмазоподібних вуглецевих плівках, розробка нових типів фотоелектричних перетворювачів, дослідження нових фізичних явищ у квантово-розмірних системах.

Автор понад 400 статей у наукових журналах, 16 оглядів та брошур, 9 монографій. Підготував 11 докторів і 35 кандидатів наук.

Член-кореспондент НАН України (1985). Президент Українського фізичного товариства та член виконкому Європейського фізичного товариства (з 2004 р.). Дійсний член Американського електрохімічного та Американського вакуумного товариств (з 1993 р.). Голова Української секції URSI (Міжнародний союз радіоінженерів). Член Українського відділення Міжнародного товариства оптичної техніки SPIE. Перший заступник голови наукової ради НАН України з фізики напівпровідників та напівпровідникових приладів. Член ради із захисту докторських дисертацій. Член редколегій декількох наукових періодичних видань, зокрема міжнародних. Член програмних комітетів і запрошений доповідач численних конференцій з фізики напівпровідників та тонких плівок.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Заслужений діяч науки і техніки України. Лауреат Державних премій УРСР (1970) та України (1997) в галузі науки і техніки, премії АН УРСР ім. К. Д. Синельникова (1988), премії НАН України імені В. Є. Лашкарьова (2014). Почесний професор фонду Джорджа Сороса.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник