Лихачиха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лихачиха
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Володарський район
Рада/громада Матвіїська сільська рада
Код КОАТУУ 3221684802
Облікова картка Лихачиха 
Основні дані
Населення 214
Площа 0,921 км²
Густота населення 232,36 осіб/км²
Поштовий індекс 09352
Телефонний код +380 4569
Географічні дані
Географічні координати 49°29′16″ пн. ш. 29°59′53″ сх. д. / 49.48778° пн. ш. 29.99806° сх. д. / 49.48778; 29.99806Координати: 49°29′16″ пн. ш. 29°59′53″ сх. д. / 49.48778° пн. ш. 29.99806° сх. д. / 49.48778; 29.99806
Середня висота
над рівнем моря
194 м
Водойми річка Торц, Лихачиський струмок
Місцева влада
Адреса ради 09352, Київська обл., Володарський р-н, с.Матвіїха, вул.Кооперативна,36 , тел. 5-65-41
Карта
Лихачиха. Карта розташування: Україна
Лихачиха
Лихачиха
Лихачиха. Карта розташування: Київська область
Лихачиха
Лихачиха
Мапа

Лихачи́ха  — село в Україні, у Володарському районі Київської області.

Географія[ред. | ред. код]

Розташування[ред. | ред. код]

Rose des vents Ратуш,Володарка, Надросівка Тарган, Ожегівка Любча, Гостра Могила Rose des vents
Рачки, Матвіїха N Богатирка, Іванівка
W    Лихачиха    E
S
Матвіїха Матвіїха Василиха

На північний захід від села знаходиться лісовий масив Володарська дача.

На півнчний схід від села розташований курган Царева Могила[1] [2] [3].

Гідрографія[ред. | ред. код]

Село розташоване у межах Поросся на Придніпровської височини в лісостеповій смузі, на правому крутому березі долини річки Торц[4], яка є правою притокою басейна річки Рось. Берег річки в межах села терасований житловою забудовою. Найбільший став створений на річці Торц, два менших на Лихачиському струмку, який є правою притокою Торца. Вся південна сторона села виходить до водойм і русла річки, в тому числі і до заболоченої долини річки Торц в південно-західній частині. Околиці села помережані ярами.

Rose des vents р. Рось р. Тарган р. Тарган Rose des vents
р. Торц N р. Тарган
W    Лихачиха    E
S
р. Торц Лихачиський струмок Лихачиський струмок
Басейн річки Рось

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат холодний і помірний. Згідно з Класифікацією кліматів Кеппена, цей клімат класифікується як Dfb. Середня температура в Лихачисі складає 7,5 ° С. В середньому опадів тут 623 мм. Існує різниця в 55 мм опадів між самими сухими і вологими місяцями. Середня температура протягом року змінюється на 24,7 ° С. Липень — найтепліший місяць року. Температура в липні в середньому становить 19,2 ° С. У січні середня температура -5,5 ° С, це найменша середня температура цілого року.

Періодично при сутінках спостерігаються сильні тумани, які не виходять за межі долини, а в осінньо-зимовий період можуть проявитись в будь яку пору доби — таке заповнення долини туманом дуже добре спостерігається з автошляху Р18 на відтинку між Володаркою та Ставищами. Щороку в селі можна бачити подвійні та потрійні веселки.

Клімат Лихачихи
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,2 3,8 13,2 19,9 23,2 24,4 23,7 18,8 12 4,5 0,1 11,7
Середня температура, °C −5,5 −4,3 0,3 8,5 14,7 18 19,2 18,3 13,6 7,8 1,8 −2,3 7,5
Середній мінімум, °C −8,4 −7,4 −3,2 3,8 9,5 12,8 14 13 8,5 3,6 −0,8 −4,7 3,3
Норма опадів, мм 43 39 34 47 56 82 89 60 49 35 43 46 623
Джерело: CLIMATE-DATA.ORG

Історія[ред. | ред. код]

Точної дати заснування постійного осідлого поселення немає, на сучасній території села був ліс, який з часом вирубувався для ведення сільського господарства. На наявність поселення впливали такі фактори, як колонізаторська експансція землеробського населення та військові дії кочових народів в степу.

Велике Князівство Литовське[ред. | ред. код]

1362—1569 роки в Великому князівстві Литовському, після битви на Битви на Синіх Водах 1362 року.

Річ Посполита[ред. | ред. код]

Карта Боплана, 1648 (1639)

1569—1649 роки в Речі Посполитій, після Люблінської унії 1569 року (Київське воєводство, Київський повіт).

1649—1667 роки в Гетьманщині, після повстання Богдана Хмельницького 1648 року (Білоцерківський полк).

1667—1793 роки в Речі Посполитій, після Андрусівського перемир'я 1667 року.

Російська Імперія[ред. | ред. код]

Карта Таращанського повіту, 1821 рік

1793—1917 роки в Російській імперії, після другого поділу Речі Посполитої 1793 року.

В 1885 році у Варшаві виходить шостий том Географічного словника Королівства Польського, де було зазначено що Лихачиха має 1365 десятин землі та 165 мешканців і відокремлене майно Леонарда Улашина[5][6]. Станом на 1900 рік село мало 507 осіб, 98 дворів, школу грамоти, водяний млин у власності поміщика[7].

Визвольні змагання[ред. | ред. код]

1917—1922 роки періоду визвольних змагань (Київська губернія, Таращанський повіт, Кривецька волость).

Влада в селі змінювалась залежно від фронтів протиборчих сторін та рейдів окремих командирів.

30 липня 1918 року в Лихачиху ввійшов зі своїм загоном Федір Гребенко командувач Таращанського повстання, виходячи з під оточення в сніжанському лісі біля Ставищ (сніжанскьий ліс — Сухий Яр — Стрижавка — Торчиця — Матвіїха — Лихачиха). Штаб розміщувався в одноповерховій садибі пана Улашина, який на той час стояв запущеним (двір Улашиних був розгромлений на початку 1918 року[8]). Після короткого відпочинку загін взяв напрямок на Володарку і далі на Рокитне (Лихачиха — Володарка — Надросівка — Тарган — Пархомівка — Тадіївка — Чупира — Потіївка — Насташка — Довгалівське (Троцка) — Острів — Рокитне)[9].

Радянський період[ред. | ред. код]

Історія адміністративних змін

1922—1941 роки в СРСР, після конференції делегацій від з'їздів чотирьох республік: РРФСР, УСРР, БРСР, ЗРФСР.

Під час колективізації Лихачиха була підпорядкована сільській раді Матвіїхи і вони разом утворили колгосп «Ленінська іскра», за яким було закріплено 2522 га. землі, з них орної 2411 га. В колгоспі основними напрямками були зернові культури, цукрові буряки та м'ясо—молочне тваринництво[10].

На місцевому цвинтарі є спільне поховання жертв Голодомору 1932—1933 років.

На місці колишнього панського млина був збудований новий (1940), який спочатку мав водяний привід, а пізніше був переведений на електричну тягу (1958).


14 липня 1941 — 31 грудня 1943 роки окупації Третім Рейхом під час Другої світової війни (Райхскомісаріат Україна, Генеральна округа Київ, Білоцерківський ґебіт, Район Володарка).


1944—1991 роки в СРСР (УРСР, Київська область, Володарський район).

При в'їзді в село, ліворуч від дороги, розташовувалась одна з двох колгоспних тваринницьких ферм (стрічковий фундамент з бутового каменю, цегляні стіни, шиферний дах): чотири корівники, дві ваги, склад хімічних добрив та паливо-мастильних матеріалів, силосні ями (бутовий камінь), управничий будиночок (Ленінська кімната), приміщення для осіменіння корів, водонапірна башта (металева), насосне відділення. Через всю ферму прокладена дорога з бутового каміння від в'їзду до насосного відділення. За тваринницькою фермою знаходився колгоспний сад (яблука, груші). В центі села був збудований магазин Сільпо, за яким розміщувались старі комори з саману. Електрифікація села відбулась після 1958 року, коли у селі Логвин побудували електростанцію. Були заасфальтовані під'їзний шлях та центральна вулиця, яка поєднує Матвіїху та дорогу Володарка — Ставище. Проведено дротяний телефонний зв'язок та реалізована радіофікація.

Стара школа з саману була зачинена після того як в Матвіїсі була збудована нова. І стара школа і її стадіон проіснували до середини 1990-х років і знаходились ліворуч від дороги (приблизно на відстані 50 м.), яка веде від магазину до мосту на Василиху, за приватними будинками (до середини 1990-х років були відсутні). На місці старої школи виріс ліс який з'єднався з правобережним ліском Лихачиського струмка, її стадіон розораний під присадибні городи. Розташування старої школи в Лихачисі можна ідентифікувати, якщо провести початок лінії від правої стінки магазина «Сільпо» — ЛЕП — присадибні городи (колишній шкільний стадіон) — дорога — стара школа (приблизно 100 м по прямій від магазина) — лісовий правий берег Лихачиського струмка.

Після Чорнобильської катастрофи в селі з'явились переселенці з радіаційно забруднених територій.

Україна[ред. | ред. код]

З 24 серпня 1991 року в складі незалежної України (Київська область, Володарський район).

Інфраструктура[ред. | ред. код]

В селі розміщуються: магазин; млин біля річки Торц (споруда 1940 року); водонапірна башта з насосним відділенням — забезпечує водогоном частину села; залишки хімічного складу. На відстані в 1 км пролягає автошлях Р18 з яким з'єднана центральна вулиця (асфальтованими є тільки під'їзд до села з автошляху та центральна вулиця, бічні мають ґрунтове покриття). Через село курсує автобусне сполучення Біла Церква — Володарка (Біла Церква — Мала Вільшанка — Гайок — Тарасівка — Тадіївка — Пархомівка — Ожегівка — Лихачиха — Матвіїха — Лихачиха — Володарка). Шкільним автобусом поєднується з Матвіїхою та Володаркою. Також є два мости: бетонний до с. Матвіїха через річку Торц та дерев'яний до с. Василиха через Лихачиський струмок. До села прилягають три ставки різної площі та глибини. Вздовж центральної вулиці розташовані чотири спільні колодязі. Через село прокладена ЛЕП. Присутні дротове радіо та мобільний зв'язок (через рельєфні перешкоди є «мертві зони»). Мобільний інтернет проблематичний (слабкий сигнал від вежі розташованій в Володарці), кабельне інтернет з'єднання проведене в березні 2018 року. Стаціонарний телефонний зв'язок є не у всіх помешканнях. Село частково газофіковане (2013).

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Топографиские карты maps.vlasenko.net(рос.)
  2. Шуберт Ф. Ф. Трехверстная карта Российской Империи[недоступне посилання з квітень 2019] // Карта гравирована при Военно-топографическом Депо, 1877. — ряд ХХIV. — лист 8. (рос.)
  3. Шуберт Ф. Ф. Военная топографическая карта Российской Империи новой редакции // Карта гравирована при Военно-топографическом Депо, 1891. — ряд ХХIV. — лист 8. (рос.)
  4. Torczyca // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.). — С. 403. (пол.)
  5. Lichaczycha // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.). — С. 207. (пол.)
  6. Matwicha // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — T. VI : Malczyce — Netreba. (пол.). — С. 175—176. (пол.)
  7. Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. — Кіевъ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10, 1900. — LXXXI + 1896 с. (рос.)
  8. Maria Dunin-Kozicka, Burza od Wschodu. Wspomnienia z Kijowszczyzny, Volumen, Warszawa 1990, s. 84
  9. Бондаренко Олександр, Бондаренко Іван. Повернення із забуття. — К. : Український пріоритет, 2012. — С. 436—438.
  10. Матвіїха // Історія міст і сіл Української РСР: Київська область / гол. редкол. Ф. М. Рудич. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 301.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бондаренко Олександр, Бондаренко Іван. Повернення із забуття. — К. : Український пріоритет, 2012. — 480 с.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.
  • Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. — Кіевъ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10, 1900. — LXXXI + 1896 с. (рос.)
  • Стрельбицкий И. А. Спец. Карта Европейской России. — Воен. Топ. Отдел Главного Штаба, конец XIX — начало XX веков. (рос.)
  • Топографические карты Украины 1:100 000. — Главный штаб, 1989. (рос.)
  • Шуберт Ф. Ф. Трехверстная карта Российской Империи. — Военно-топографическое Депо, вторая половина 19 — начало 20 века. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]