Лихачов Іван Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лихачов Іван Олексійович
Народився 3 (15) червня 1896
Веньовський повітd, Тульська губернія, Російська імперія[1][2]
Помер 24 червня 1956(1956-06-24)[3] (60 років)
Москва, СРСР[3]
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Знання мов російська
Учасник Німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС і Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеняСталінська премія

Іван Олексійович Лихачов (15 червня 1896(18960615), село Озеренци Тульської губернії, тепер Тульської області, Російська Федерація — 24 червня 1956, місто Москва) — радянський державний діяч, один з організаторів радянської автомобільної промисловості. Директор Московського автомобільного заводу імені Сталіна (тепер Автомобільний завод ім. І. О. Лихачова). Член ЦВК СРСР 7-го скликання, депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань. Член ЦК ВКП(б) у 1939—1941 роках, кандидат у члени ЦК КПРС у 1956 році.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. У 1908 році закінчив сільську школу і влаштувався учнем в мідницьку майстерню Путиловського заводу у Санкт-Петербурзі. У 1908—1915 роках — слюсар Путиловського заводу.

Під час Першої світової війни з 1915 по 1917 рік служив матросом на Балтійському флоті.

Член РСДРП(б) з червня 1917 року.

У жовтні 1917 року був одним з організаторів загонів Червоної Гвардії в Гельсінгфорсі. У 1917—1921 роках служив командиром у військових частинах Червоної армії, працював у ВЧК.

У 1921 році направлений на профспілкову роботу. У 1921—1926 роках — завідувач господарського відділу, завідувач відділу зв'язку Московської губернської ради профспілок. Одночасно навчався у Московській гірничій академії, потім у Ленінградському електромеханічному інституті, але ці навчальні заклади не закінчив.

У 1926 — лютому 1939 року — директор Московського автомобільного заводу (АМО) (потім Заводу імені Сталіна (ЗІС)). У 1929 і 1930 роках Лихачов відвідав автомобільні заводи Німеччини та США, де ознайомився з принципами сучасного виробництва автомобілів.

5 лютого 1939 — 2 жовтня 1940 року — народний комісар середнього машинобудування СРСР.

У жовтні 1940 — червні 1950 року — директор Московського автомобільного заводу імені Сталіна (ЗІС). У роки німецько-радянської війни завод перебував у евакуації, постачав армії зброю та вантажівки.

У червні 1950 — серпні 1953 року — директор Московського машинобудівного заводу Міністерства авіаційної промисловості СРСР.

26 серпня 1953 — 31 травня 1956 року — міністр автомобільного транспорту і шосейних доріг СРСР.

11 — 24 червня 1956 року — міністр автомобільного транспорту і шосейних доріг Російської РФСР.

Похований в Кремлівській стіні на Красній площі Москви.

Пам'ять[ред. | ред. код]

У червні 1956 року постановою ЦК КПРС і РМ СРСР Московський автомобільний завод отримав його Івана Лихачова — ЗіЛ.\

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • https://ria.ru/20070615/67242140.html
  • http://www.veneva.ru/lib/Lihachev.html
  • а б Лихачёв Иван Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.