Лиховид Оксана Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лиховид Оксана Михайлівна
Зображення
Основна інформація
Дата народження 7 грудня 1944(1944-12-07)
Місце народження Копичинці
Дата смерті 14 грудня 2014(2014-12-14) (70 років)
Місце смерті Мукачеве
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Професії музикантка
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

Окса́на Миха́йлівна Лихови́д (дівоче прізвище Стецик, 1944—2014) — український композитор, музикознавець, педагог, заслужений діяч мистецтв України (2007).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в учительській сім'ї Стециків, 1945 року батьки переїхали у Мукачево. Мама Тетяна Стецик працювала в ЗОШ № 5, батько, Михайло Стецик, працював директором спецшколи при обласній дитячій клінічній лікарні. Закінчила Мукачівську ЗОШ № 2 імені Т. Г. Шевченка, Ужгородське музичне училище.

1963 року стала лауреаткою обласного конкурсу самодіяльних композиторів в Ужгороді.

1969 року закінчила Київську консерваторію, клас О. Шреєр-Ткаченко, де згодом й лишилася працювати.

Протягом 1972—1980 років викладала на кафедрі історії української музики. В 1980—1982 роках входила до складу редакційної колегії з музичних питань міністерства культури УРСР. Протягом 1985-1986-х — науковий редактор видавництва УРЕ, виступала з авторськими програмами на українському радіо.

У 1986—1992 роках викладала та завідувала музичною школою у якутському місті Нерюнгрі, де організувала громадсько-культурне товариство «Кобзар»; проводила «Українські вечорниці» та вела роботу з дітьми у суботніх українських школах.

Від 1992 року — викладач імпровізації та композиції мукачівської школи мистецтв № 1 ім. Степана Мартона. В 1994—1995 роках — художній керівник Ужгородської філармонії, викладач музичної літератури Ужгородського музичного училища. Від 1996 року проживала у Нью-Йорку, викладала в Українському музичному інституті Америки. 2000 організувала аматорський ансамбль пісні «Українська родина», протягом 2002—2005 років — директор центру «Українська світлиця».

Розміщала публікації в українських, російських, американських та канадських виданнях. На вірш Оксани Лиховид Олександр Білаш написав поему «Молитва до музики» для баритона з оркестром.

Серед творів:

  • «Заквітчані гори» (слова Юлія Боршоша-Кум'ятського, 1993),
  • «Добре тому, добре» («Щастя життя», слова Олександра Духновича, 1994, для хору без супроводу)
  • «Молитва до Діви Марії» (1994, слова власні, для солістки й хору із супроводом)
    • романси
  • «Білі хмарини» (слова Василя Безкоровайного, 1979),
  • «Нічого не було» (слова Зої Когут, 2000),
  • «Колиха калина свої віти» (слова Любові Дмитришин-Часто, 2004)
    • пісні на власні слова
  • «Срібна земля» (1992),
  • «Гілочка калини» (2001),
  • «Я люблю вас, Карпати мої!» (2003),
  • «Падай, падай, дощику» (2004),
  • «Чорнобильська балада» (1990, для вокального тріо)
  • «Пісня про Мукачеве» (1992),
  • «Пісня про тебе» (1992, для вокального дуету).

2005 року записала компакт-диск «Гілочка калини».

З чоловіком Максимом Лиховидом виростила доньок Христину й Мар'яну.

Джерела[ред. | ред. код]