Лихоліти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лихоліти
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Чорнобаївський район
Рада/громада Лихолітська сільська рада
Код КОАТУУ 7125185001
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване до 1729 р.
Населення 450
Поштовий індекс 19944
Телефонний код +380 4739
Географічні дані
Географічні координати 49°33′14″ пн. ш. 32°23′01″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 32.38361° сх. д. / 49.55389; 32.38361Координати: 49°33′14″ пн. ш. 32°23′01″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 32.38361° сх. д. / 49.55389; 32.38361
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Місцева влада
Адреса ради с. Лихоліти, вул. Шевченка, 39, тел. 4-34-42
Сільський голова Лузан Наталія Іванівна
Карта
Лихоліти. Карта розташування: Україна
Лихоліти
Лихоліти
Лихоліти. Карта розташування: Черкаська область
Лихоліти
Лихоліти

Лихолі́ти — село в Україні, в Чорнобаївському районі Черкаської області. У селі мешкає 749 людей.

Історія[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка датується 1729 роком. [1]

За Гетьманщини село Лихоліти входило як до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, так і з 1757 року, у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.

Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Лихоліти в 1781 році увішли до Городиського повіту Київського намісництва.

За описом Київського намісництва 1781 року в Лихолітах було 158 хат. За описом 1787 року в селі проживало 392 душі. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: полковника Монтигайли, таємного радника Неплюєва, бунчукового товариша Данила Требинського і військового товариша Красовського.[2]

У ХІХ ст. Лихоліти були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

  • СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАН»

Уродженці[ред. | ред. код]

  • Чучукало Василь Данилович — працівник окупаційних органів влади СССР в Україні. Його іменем заборонено називати вулиці й будь-які топонімічні обєкти України згідно з Законом про декокмунізацію.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією. — Записки історично-філологічного відділу ВУАН, 1926. — С. 249.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 257