Лихоманка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гаря́чка (лихома́нка, пропасни́ця[1], англ. fever, лат. febris) (жар) — стан організму, що характеризується високою температурою (>38 °C[2]) при проведенні термометрії ртутним термометром[3] у пахвовій ділянці, але відрізняється від гіпертермії принципово іншим механізмом розвитку. З погляду сучасної української мови — термін «Лихома́нка» не може використовуватися у професійній медичній термінології[4]. В медицині має використовуватися термін «Гаря́чка»[5][6][7][8].

Патогенез[ред.ред. код]

Гарячка — це захисно-пристосовна реакція організму, що виникає у відповідь на дію патогенних подразників і характеризується перебудовою процесів терморегуляції, що призводять до підвищення температури тіла і стимулює природну реактивність організму. Біологічне значення гарячки полягає в активізації імунологічного захисту. Підйом температури тіла призводить до підвищення фагоцитозу, збільшення синтезу інтерферонів, активації і диференціюванню лімфоцитів і стимуляції антитілогенеза. Підвищена температура тіла перешкоджає розмноженню вірусів, бактерій й інших мікроорганізмів.

Причини гарячки[ред.ред. код]

Гарячка виникає при нормальній або й низькій температурі зовнішнього середовища, тобто вона є результатом порушення терморегуляції. Безпосередньою причиною гарячки є інфекційні хвороби, запальні процеси. Нерідко гарячка може бути першим проявом злоякісних пухлин — лімфоми, лімфогранулематоза, саркоми тощо. Гарячкові стани — чи не найскладніша діагностична проблема, яка існує стільки часу як і офіційна медицина.

Типи гарячки[ред.ред. код]

  • Постійна, або стійка гарячка. Спостерігається постійно підвищена температура тіла і протягом доби різниця між ранковою і вечірньою температурою не перевищує 1°С. Вважається, що подібне підвищення температури тіла характерне для крупозного запалення легенів, черевного тифу, вірусних інфекцій (наприклад, грипу).
  • Послаблювальна гарячка (ремітуюча). Спостерігається постійно підвищена температура тіла, але добові коливання температури перевищують 1°С. Подібне підвищення температури тіла зустрічається при туберкульозі, гнійних захворюваннях (наприклад, при тазовому абсцесі, емпіємі жовчного міхура, рановій інфекції), а також при злоякісних новоутвореннях.
  • Переміжна гарячка (інтермітуюча). Добові коливання перевищують 1°С, але тут ранковий мінімум лежить в межах норми. В цьому випадку підвищена температура тіла з'являється періодично, приблизно через рівні проміжки (найчастіше біля полудня або вночі) на декілька годин. Переміжна гарячка особливо характерна для малярії, а також спостерігається при цитомегаловірусній інфекції, інфекційному мононуклеозі і гнійній інфекції (наприклад, холангіті).
  • Виснажлива гарячка (гектична). Вранці, як і при інтермітуючій, спостерігається нормальна або навіть знижена температура тіла, але ось добові коливання температури доходять до 3-5°С і часто супроводжуються потами, що виснажують. Подібне підвищення температури тіла характерне для активного туберкульозу легенів і для септичних захворювань.
  • Зворотна, або збочена гарячка відрізняється тим, що ранкова температура тіла більша за вечірню, хоча періодично все одно буває звичайне невелике вечірнє підвищення температури. Зворотна гарячка зустрічається при туберкульозі (частіше), сепсисі, бруцельозі.
  • Неправильна, або нерегулярна гарячка проявляється чергуванням різних типів її і супроводжується різноманітними й неправильними добовими коливаннями. Неправильна гарячка зустрічається при ревматизмі, ендокардиті, сепсисі, туберкульозі.

Лікування[ред.ред. код]

Можна розпочинати з немедикаментозних методів зниження температури. Призначення додаткової кількості рідини потрібне для профілактики обезводнення, що легко настає у зв'язку з почастішанням дихання і посиленням потовиділення і призводить до згущування крові. Дієтичні обмеження визначаються характером захворювання, преморбідним фоном. Фізичні методи охолодження збільшують віддачу тепла з поверхні тіла. Зазвичай застосовують обтирання губкою, змоченою водою або 40-50% спиртом з обдуванням тулуба впродовж 5 хв, щопівгодини (4-5 разів). Їх не застосовують за наявності ознак порушення мікроциркуляції (гарячка «білого» типу). При розвитку гарячки у дітей можливе швидке застосування антипіретиків на кшталт парацетамолу через неефективність у них патогенетичних механізмів, що направлені на знешкодження її. У дорослих використання антипіретиків має бути індивідуалізовано — при злоякісному її характері, тривалому перебігу тощо.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Академічний тлумачний словник
  2. Підвищення температури 38,0 °C називають субфебрилітетом. ВООЗ вважає, що підвищена температура тіла при вимірюванні ртутним термометром має бути >37,2 °C.
  3. ВООЗ поставила за мету повну заборону скляних ртутних термометрів до 2020 року, зважуючи на високу токсичність ртуті, погані можливості її знешкодження (демеркурізації) при витіку внаслідок розбиття скла.
  4. Святослав Караванський. Пошук Українського слова або Боротьба за Національне «Я» (Науково-популярні бесіди на мовні теми з додатком словничків-рятівничків від моди та мавпування). ЧАСТИНА ІІ. НА ПОХИЛЕ ДЕРЕВО КОЗИ СКАЧУТЬ [1]
  5. Я. Ю. Вакалюк. З ІСТОРІЇ НАРОДНОЇ МЕДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ. [2]
  6. МЕДИЧНИЙ Латинсько-Український Словник. Д-р.мед. М. Галин Вид. «Спілки Українських Лікарів в Чехо-Словаччині» під ред. проф. д-ра мед. Б.І Матюшенка і д-ра В. Наливайка. Прага, 1926 р.
  7. УАН - Інститут Мовознавства. СЛОВНИК МЕДИЧНОї ТЕРМПЮЛОГІЇ І. М. Кириченко,Ст. Василевський,О. Ізюмова Держ. Мед. В-во. Київ, 1936 р.
  8. М. Ф. КНІПОВИЧ. Словник медичноІ термнології ЛАТИНСЬКО-УКРAЇHCЬKO-РОСІЙСЬКИЙ. 20000 слів. ДЕРЖАВНЕ МЕДИЧНЕ ВИДАВНИЦТВО УРСР. КИЇВ 1948 р.

Джерела[ред.ред. код]

  • Москаленко В. Ф., Сахарчук І. І., Дудка П. Ф., Тарченко І. П., Бодарецька О. І., Ільницький Р. І., Бондаренко Ю. М. Пропедевтика внутрішніх хвороб // За ред. В. Ф. Москаленка, І. І. Сахарчук. — К.: Книга плюс, 2007. — 632 с.


захворювання Це незавершена стаття про хворобу, захворювання або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.