Лицарі черешневого цвіту (роман)
| Лицарі черешневого цвіту | ||||
|---|---|---|---|---|
| Cavalerii florii de cireș | ||||
 | ||||
| Жанр | пригодницький роман | |||
| Форма | роман  | |||
| Автор | Константін Кіріце | |||
| Мова | румунська | |||
| Написано | 1956 | |||
| Переклад | Константін Кіріце Лицарі черешневого цвіту (пер.: Микола Чищевий) (1989) | |||
| Цикл | Черешняки | |||
|
| ||||
«Лицарі черешневого цвіту» — пригодницький роман для підлітків румунського письменника Константіна Кіріце, написаний у 1956 році. Перший за часом створення роман пенталогії про черешняків та перший епізод внутрішньої хронології серії.
У 1956 році роман вийшов під назвою «Черешняки», а коли з'явилися інші книги серії, то ця назва перейшла на всю серію, а сам роман було переіменовано в «Чорний терор». У 1972 році вперше вийшло п'ятитомне видання «Черешняків», тоді і перший роман після деяких правок отримав свою остаточну назву «Лицарі черешневого цвіту».
Віктор, Урсу, Лучія, Йонел, Дан, Марія та Тік (черешняки), дід Тімофте (охоронець школи), доктор Істрате (батько Лучії), інженер Флореску (батько Марії та Тіка), Сергій і Трясогузка (учні школи, в якій навчаються черешняки), Ніколай Петрекеску (мисливець), бородань та інші
Перша з пригод черешняків починається ще в школі на уроці геології. Цікава дискусія про спелеологію спонукає підлітків негайно перейти у цьому питанні від теорії до практики, і вони за ініціативою Віктора вшістьох вирушають у наукову експедицію до знаменитої Чорної печери. Важливою частиною їхнього спорядження є два радіопередавачі, власноруч зібрані Йонелом та Лучією, щоб, розділившись для безпеки на дві групи, можна було тримати зв'язок під час дослідження печери. Тіка, як наймолодшого, вони з собою не беруть, справедливо вважаючи, що подібна подорож загрожує небезпеками. Адже місце, куди вони прямують, є, по суті, кількома великими печерами, з'єднаними між собою. Під час експедиції з'ясовується, що печер у цьому лабіринті набагато більше, ніж здавалося спочатку, та до того ж розташовані вони на різних рівнях. Але впертий Тік дізнався про експедицію, і зі своїм вірним Цомбі потайки слідує за друзями, і пізніше все ж приєднується до них. Він зачарований напівказкою-напівлегендою, розказаною йому дідом Тімофте, і сподівається віднайти в підземному лабіринті якийсь загадковий артефакт.
Черешняки не підозрюють, що Чорна печера, крім природних небезпек, приховує в собі й деякі інші. Замість казкових артефактів школярі виявляють у підземних галереях елементи спорядження диверсантів. Тісніше «знайомство» з мешканцями печери не обходиться без погонь і навіть пострілів. Експедиція в Чорну печеру, що завершилася затриманням шпигунів, які влаштувалися там, стала однією з найнебезпечніших пригод лицарів з вулиці Черешень.
1989 р., «Веселка», 367 с., пер. М. С. Чищевого, мал. Є. Є. Котляра, тверд. палітур., чорно-білі іл.
| Дата публікації |
Назва роману | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1956 рік | «Лицарі черешневого цвіту» | Cavalerii florii de cireș |
| 1958 рік | «Замок дівчини в білому» | Castelul fetei în alb |
| 1965 рік | «Колесо щастя» | Roata norocului |
| 1968 рік | «Снігові крила» | Aripi de zăpadă |
| 1963 рік | «Щасливої дороги, черешняки!» | Drum bun, Cireșari! |
