Лицар Сімох Королівств
| Автор | Джордж Реймонд Річард Мартін |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | англ. Tales of Dunk and Egg (укр. Оповіді про Дунка й Егга) |
| Країна |  США |
| Мова | англійська |
| Серія | Пісня льоду й полум'я |
| Жанр | епічне фентезі |
| Видано | 1998 — по даний час |
| Видання українською | |
| Видано українською | 2017 |
«Лицар Сімох Королівств» (англ. Tales of Dunk and Egg) — серія новел відомого американського письменника і сценариста Джорджа Реймонда Річарда Мартіна із циклу романів епопеї «Пісня льоду й полум'я». Станом на 2010 рік вийшло три новели: «Лицар-бурлака», «Присяжний меч» і «Таємничий лицар»[1]).
Історії пов'язані з пригодами Дунка (у повістях повне його ім'я — сер Дункан Довгань, лицар-бурлака, що згодом має стати командувачем королівської варти) і Бовтуна (англ. Egg, згодом короля Ейгона V Таргарієна — прозваного Ейгоном Неймовірним), які почалися з їх зустрічі за вісімдесят дев'ять років до подій основного циклу епопеї, і продовжувались тривалий період часу. Автор вказав, що буде ще кілька історій, які знаходяться в роботі і повинні закінчитися коронацією Ейгона. У 2019 році Мартін оголосив, що почне писати четверту повість з серії, робоча назва якої «Вічнозимські вовчиці», лише після завершення роботи над книгою «Вітри зими»
Перекладено українською мовою видавництвом КМ-Букс у 2017 році.
«Лицар-бурлака» (англ. The Hedge Knight, досл. «Попідтинний лицар») — перша новела із серії. Вперше опублікована 25 серпня 1998 року в антології «Легенда» під редакцією Роберта Сільверберга.
Лицар-бурлака — лицар, який не мав у своїй власності ні замків, ні земель. Основним видом його доходів була тимчасова служба у лордів (як правило великих землевласників), які утримували бойові загони для захисту своїх володінь, вирішення військових конфліктів між сусідами-землевласниками і виконання військових обов’язків накладених на них Королем. Як правило у межові лицарі йшли збіднілі лорди, чи молодші сини лордів, які не мали права на наслідування власності.
«Лицар-бурлака — це справжній лицар серед усіх лицарів. Інші лицарі служать лордам, які утримують їх, або від яких вони отримали свої землі, a от ми служимо там, де бажаємо, тим людям, в чию справу ми віримо… Кожний лицар клянеться захищати слабких тa невинних, але ми дотримуємось своїх клятв найкраще.» — Джордж Мартін.
Лицар-бурлака, сер Арлан Міднодеревський, після однієї холодної дощової ночі захворів і через декілька днів помер. Його зброєносець, якого сер Арлан напередодні висвятив у лицарі, кремезний молодий хлопець на ім'я Дункан, ховає його і віддає йому останній моральний борг, читаючи над могилою молитву. Після деяких роздумів, Дунк вирішує продовжити свою подорож в Ашфорд і взяти участь у турнірі як лицар-бурлака. Він забирає собі кольчугу, меч та обладунки сера Арлана, а також троє коней і трохи грошей. У таверні він зустрічає хлопчика з поголеною головою, який хоче стати його зброєносцем. Попри те, що Дунк, називаючи себе сер Дункан Довгань, повинен був мати зброєносця, він відкидає цю пропозицію та сам їде до Ашфорта. Хлопчина таємно слідує за ним. У Ашфорті Дунк дізнається, що хлопчину звати Бовтун і під враженням від дій хлопчини, погоджується прийняти його як свого зброєносця на майбутній турнір.
У Ашфорді, Дункан продає одного зі своїх коней, щоб купити нову обладунки у місцевого коваля. Крім того, він подружився з сером Стефоном Фосовеєм і його зброєносцем та двоюрідним братом, Раймуном Фосовеєм. Далі Дунк йде реєструватися на турнір, але розпорядник відмовився це зробити через те, що не знає сера Арлана Міднодеревського і не може підтвердити правдивість отримання лицарства Дунком. Розпорядник сказав, що зареєструє його лише якщо якийсь інший лицар підтвердить, що знає сера Арлана та поручиться за Дунка. Тож Дунк звертається до кількох лицарів з проханням підтвердження лицарства, але усі вони відмовляються, тому що ніхто з них не може пригадати сера Арлана. Несподівано, допомога приходить від королевича Бейлора Таргарієна, на прізвисько Ломиспис. Той пригадує сера Арлана і ручається за Дункана, порадивши йому поміняти герб на щиті сера Арлана на новий, свій власний. Дівчина із дорнійського лялькового театру, на ім'я Тансель, намалювала йому новий герб — великий в'яз і падаюча зірка на полі кольору сонячного заходу.
У перший день турніру Дунк був лише глядачем серед простого люду, всадовивши Бовтуна собі на плече. Після кількох видовищних поєдинків, бої закінчилися після ганебного вчинку королевича Ейріона Таргарієна на прізвисько Полум'яний, який вбив коня сера Гамфрі Гардинга, а сам сер Генрі зламав ногу, коли кінь в агонії привалив його.
Вночі, коли Дункан був у наметі Фосовеїв, прибіг Бовтун і повідомив, що лялькарку Тансель, яку вони бачили раніше, б'є королевич Ейріон, оскільки у їхній ляльковій виставі помирає іграшковий драков і Ейріон сприйняв це як заклик до бунту. Дунк кинувся на її захист і вдарив Ейріона в обличчя, після чого королівська варта заарештовує Дунка. Згодом, Дунк дізнається, що Бовтун — брат Ейріона, королевич Ейгон, а прізвисько дав йому його брат, що на той час вчиться на мейстра в Цитаделі. Дунка звинувачують у нападі на королевича Ейріона і викрадені королевича Ейгона (Бовтуна) і присуджують йому божий суд — «суд сімох», в ході якого потерпілий, тобто королевич Ейріон із шістьма своїми заступниками повинен вступити в бій з кривдником (у цьому випадку Дунком) і шістьма його заступниками. За королевича Ейріона виступили три лицарі королівської варти (сер Ролан Крейкгол, сер Донел Сутіньдільский і сер Віллем Вайлд), його брат — королевич Дейрон, його батько — королевич Мейкар і сер Стефон Фосовей. За сера Дункана Довганя виступили лицарі Робін Рислінг, Гамфрі Бісбері і Гамфрі Гардинг, Лайонел Баратеон на прізвисько Сміхотливий Шторм, Раймун Фосовей і останнім, несподівано, приєднався сам королевич Бейлор Ломиспис, рідний брат королевичів Мейкара та Ейріона.
Увечері, напередодні поєдинку, до Дунка несподівано прийшов королевич Дейрон (учасник поєдинку зі сторони Ейріона), званий також «п'яницею». Він каже, що йому сняться віщі сни і розказує Дунку один з них, у якому величезний дракон, символ дому Таргарієнів, впав на Дунка, але Дунк вижив, а дракон помер.
Наступного дня чотирнадцять лицарів вишикувалися у дві лінії, по сім з різних сторін турнірного поля. Дунк стояв проти королевича Ейріона. У першому зіткненні Дунк був поранений в бік, а під час другого — був збитий з коня, але під час бою на землі Дунк перемагає королевича, який здався та зняв обвинувачення. Після цього, згідно правил, бій закінчився. До Дунка підійшов королевич Бейлор і привітав з перемогою, але коли з Бейлора зняли пошкоджений шолом, то виявили в нього на потилиці жахливу рану, після чого той впав і помер. Сон Дейрона справдився.
Королевич Мейкар зустрівся з Дунком після поховання брата. Він сказав, що впевнений — це його булава вбила Бейлора. Він також висловив жаль щодо поведінки свого сина, Ейріона, і запропонував Дунку вступити до нього на службу, а його найменший син Ейгон буде в нього зброєносцем. Дунк відмовляється і пропонує, щоб його син, принц Ейгон послужив йому зброєносцем як лицарю-бурлаці. Королевич неохоче погоджується.
Наступного дня, до Дункана у простому вбранні прийшов Бовтун, на службу зброєносцем. Дунк каже, що далі вони поїдуть у Дорн.
«Присяжний меч» (англ. The Sworn Sword) — друга новела із серії. Вперше опублікована у 2003 році в антології «Легенди ІІ», під редакцією Роберта Сільверберга. За матеріалами новели 20 червня 2007 року вийшов перший комікс[2].
«Таємничий лицар» (англ. The Mystery Knight) — третя новела із серії. Вперше опублікована в березні 2010 року в антології «Воїни» під редакцією Джорджа Мартіна і Гарднера Дозайса.
| Рейніс | ЕЙГОН I Завойовник (1-37) | Вісенія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ЕЙНІС I (37-42) | МЕЙГОР І Жорстокий (42-48) | Яіна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ДЖЕЙХЕЙРІС I Миротворець (48-103) | Алісанна Добра Королева | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ? Ейма Аррен | ВІЗЕРІС І (103-129) | Алісента Гайтавер | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рейніра Таргарієн | ЕЙГОН II (129-131) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ЕЙГОН III (131-157) | ВІЗЕРІС II (171-172) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ДЕЙРОН I (157-161) | БЕЙЛОР I (161-171) | Дейна | (Аегон IV) ЕЙГОН IV (172-184) | Нейріс | Еймон Лицар-Дракон | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Деймон Блекфайр | Ейгор Ріверс Злий Клинок | Брінден Ріверс Кривавий Ворон | Шира Сістар | Мерія Мартелл | ДЕЙРОН II Добрий (184-209) | Дейнеріс | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ейгон Блекфайр | Еймон Блекфайр | Деймон Блекфайр | БЕЙЛОР Брейкспер (Зломи Спис) | (Аеріс) ЕЙРІС I (209-221) | Ейлінор | Рейгел | МЕЙКАР I (221-233) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Валлар | Матеріс | Дейрон | Ейріон | Ейємон Мейстер «Нічного Дозору» | (Аегон-Егг) ЕЙГОН V 233-259 | Рей | Дейла | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ Knight entry in Martin's 'Not a blog'[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Hedge Knight II: Sworn Sword (2007) #1. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 28 грудня 2010.
- Офіційний сайт письменника [Архівовано 2 лютого 2001 у Wayback Machine.] (англ.)
- Найпопулярніший англомовний сайт [Архівовано 23 січня 2011 у Wayback Machine.], присвячений «Пісні льоду й полум'я» (англ.)
- Блог письменника [Архівовано 27 грудня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- «Межовий лицар (Заплотний лицар)» — українською мовою [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- «Присяжний лицар (Служивий мечник)» — українською мовою [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- «Таємничий лицар» — українською мовою [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
