Личинкоїд сірий
| Личинкоїд сірий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pericrocotus divaricatus (Raffles, 1822) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Lanius divaricatus Raffles, 1822 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Личинкоїд сірий[2] (Pericrocotus divaricatus) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae)[3]. Гніздиться в Північно-Східній Азії, зимує у Південно-Східній і Південній Азії. Раніше вважався конспецифічним з острівним личинкоїдом[4].
Довжина птаха становить 18,5-20 см. У самців верхня частина тіла сіра, нижня частина тілп білувата. Тім'я і потилиця чорні, лоб білий, через очі ідуть чорні смуги. На махових перах білі смуга, крайні стернові пера білі. Дзьоб і лапи чорні. У самиць тім'я і потилиця сірі, від дзьоба до очей ідуть чорні смуги, над очима білі "брови"[5][6]. Линяють двічі в рік[7].
Сірі личинкоїди гніздяться на півдні Далекого Сходу Росії, на північному сході Манчжурії (Хейлунцзян, Цзілінь), на півночі Корейського півострова та в Японії. Взимку вони мігрують на південь, до Індокитаю, Малайського півострова, північних і західних Філіппін, на Суматру, Калімантан та до південної Індії[8][9][10][11][12][13][14]. Вони живуть в лісах і рідколіссях, зимують також в джунглях, мангрових лісах і на плантаціях. Зустрічаються зграями, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів[15][16]. Живляться комахами та їх личинками. Сезон розмноження триває з травня по червень-лютий, в кладці від 4 до 7 яєць, інкубаційний період триває 17-18 днів.
- ↑ BirdLife International (2016). Pericrocotus divaricatus. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, Mottled Berryhunter, ioras, cuckooshrikes. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Sugimura, Ken; Fumio Yamada; Asako Miyamoto (2003). Population Trend, Habitat Change and Conservation of the Unique Wildlife Species on Amami Island, Japan (PDF). Global Environmental Research. 7 (1): 79—89. Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2011.
- ↑ Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 325.
- ↑ Stresemann, E (1972). Noch ein Zugvogel mit einer postnuptialen und einer praenuptialen Vollmauser:Pericrocotus divaricatus Raffles. Journal of Ornithology. 113 (2): 218. doi:10.1007/BF01640504.
- ↑ Greenberg R, Marra PP (2005). Birds of two worlds: the ecology and evolution of migration. Johns Hopkins University Press. с. 94. ISBN 0-8018-8107-2.
- ↑ Stresemann, E.; V Stresemann (1972). Die postnuptiale und die praenuptiale Vollmauser von Pericrocotus divaricatus Raffles. J. Ornithol. 113 (4): 435—439. doi:10.1007/BF01647606.
- ↑ Santharam,V (1985). New records - Ashy Minivet and Eyebrowed Thrush in Madras. Newsletter for Birdwatchers. 25 (5&6): 9—11.
- ↑ Santharam, V (1988). Occurrence of the Ashy Minivet (Pericrocotus divaricatus) in Madras city (South India). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 85 (2): 430—431. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Khacher, Lavkumar (1994). Ashy Minivet Pericrocotus divaricatus (Raffles) in Himachal Pradesh. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 91 (2): 321.
- ↑ Santharam, V (1990). Comments on Ashy Minivets, and on Cormorants in Thekkady. Newsletter for Birdwatchers. 30 (7&8): 9—10.
- ↑ Lahkar, B. P.; Ahmed, M. F.; Praveen J.; Singha, H. J. (2006). First sighting of Black Stork Ciconia nigra and Ashy Minivet Pericrocotus divaricatus from Meghalaya, north-east India. Indian Birds. 2 (6): 169—170.
- ↑ Pittie, A.; A Poddar (2000). Ashy Minivet Pericrocotus divaricatus (Raffles) in Kanha National Park, Mandla District, Madhya Pradesh. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 97 (2): 283. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Robertson, A (1991). Occurrence of the Ashy Minivet Pericrocotus divaricatus (Raffles) in Kerala. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 88 (3): 455—456. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- Brazil, Mark A. (1991) The Birds of Japan, Christopher Helm, London.
- MacKinnon, John & Phillipps, Karen (2000) A Field Guide to the Birds of China, Oxford University Press, Oxford.
- Robson, Craig (2002) A Field Guide to the Birds of South-East Asia. New Holland, London.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |