Ллойд Остін
| Ллойд Остін | |
|---|---|
| Lloyd James Austin III | |
.jpg) | |
| 28-ий Міністр оборони США | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 22 січня 2021 |
| Президент | Джо Байден |
| Попередник | Марк Еспер |
| 12-ий Очільник Центрального Командування Збройних Сил США | |
| 22 березня 2013 — 30 березня 2016 | |
| Президент | Барак Обама |
| Попередник | Джеймс Меттіс |
| Наступник | Джозеф Вотел |
| 33-ій Заступник начальника штабу Армії США | |
| 31 січня 2012 — 8 березня 2013 | |
| Президент | Барак Обама |
| Попередник | Пітер В. Чіареллі |
| Наступник | Джон Френсіс Кемпбелл |
| Народився |
8 серпня 1953[1] (70 років) Мобіл, Алабама, США[1] |
| Відомий як | офіцер, політик |
| Місце роботи | Raytheon Technologies Corporation |
| Країна | США |
| Alma mater | Обернський університет, Командно-штабний коледж армії США, Військова академія США, Воєнний коледж армії США, Вебстерський університетd і Thomasville High Schoold |
| Політична партія | незалежний політик |
| Релігія | католицтво |
| Нагороди | |
| Підпис |
 |
 Роботи у Вікіджерелах | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ллойд Остін (англ. Lloyd Austin; нар. 8 серпня 1953, Мобіл, Алабама) — американський воєначальник, генерал армії США, міністр оборони США з 21 січня 2021[2]. Учасник війн в Афганістані та Іраку.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 8 серпня 1953 року в Мобілі, штат Алабама, виріс у Томасвіллі, штат Джорджія[3]. У червні 1975 закінчив Військову академію США (Вест-Пойнт), здобувши ступінь бакалавра наук.
У 1986 році здобув магістра мистецтва в галузі освіти в університеті Оберна та ступінь магістра з управління бізнесом у Вебстерському університеті. Військову освіту здобув на піхотних офіцерських курсах підвищення кваліфікації, у Командно-штабному та Воєнному коледжах армії США[4].
Військову службу розпочав лейтенантом, командиром піхотного взводу у 3-ій механізованій дивізії в Німеччині. Надалі посідав посаду командира розвідувальної роти, звідкіля направлений на курси підвищення кваліфікації. Командир роти вогневої підтримки 508-го парашутного полку у 82-ій повітрянодесантній дивізії, далі помічник начальника оперативного відділу 1-ї бригади дивізії[4].
У 1981 році направлений до Індіанаполіса, де служив оперативним офіцером управління набору рекрутів Армії США в штаті, пізніше був призначений командиром батальйону рекрутів Армії США. По завершенні навчався в університеті Оберн, далі був направлений у Військову Академію США у Вест-Пойнті, Нью-Йорк, де служив викладачем тактики. Продовжив навчання у Командно-штабному коледжі армії у Форт Лівенворт, Канзас, звідки направлений до 10-ї гірсько-піхотної дивізії. Службу продовжував на різних командних та штабних посадах. З 1993 — командир 2-го батальйону 505-го парашутного полку 82-ї дивізії, а після завершення навчання у Воєнному коледжі армії в Карлайлі, штат Пенсільванія, призначений командиром 3-ї бригади 82-ї дивізії. Продовжував службу начальником управління планування Об'єднаного комітету начальників штабів, потім помічник командира 3-ї механізованої дивізії[5].
З вересня 2003 до серпня 2005 командир 10-ї гірсько-піхотної дивізії з відрядженням до Афганістану, як командир 180-ї Об'єднаної оперативної групи американських військ[3]. З вересня 2005 до жовтня 2006 начальник штабу Центрального командування ЗС США на авіабазі Мак-Ділл в Тампі.
8 грудня 2006 Л. Остіну надано військове звання генерал-лейтенант, його призначено командиром 18-го повітрянодесантного корпусу у Форті Брегг, в Північній Кароліні. У серпні 2009 року обіймає посаду директора Об'єднаного комітету начальників штабів. У лютому 2008 його призначають командувачем Багатонаціонального корпусу в Іраку, під його проводом перебувало 152 000 військовиків Коаліційних сил[5].
1 вересня 2010 року генерал Остін призначається командувачем усіх американських військ в Іраку, якими командував до 18 грудня 2011 року, до повного виведення Збройних сил США з території країни.
14 грудня 2011 його призначають 33-м заступником начальника штабу Армії США, на цій посаді він перебував до 31 січня 2012 року, коли його розглянули, а 22 березня 2013 року Сенат затвердив на пост командувача Центрального Командування ЗС США[2].
Остін покинув цей пост та військову службу у 2016 році. Потім обіймав пости у радах директорів кількох комерційних компаній, зокрема Raytheon Technologies та Nucor.
Міністр оборони в адміністрації Джо Байдена
2020 року обраний президент США Джо Байден оголосив, що номінує Остіна на посаду міністра оборони у своїй адміністрації[6].
22 січня 2021 року Сенат затвердив кандидатуру Остіна на посаду міністра оборони. Ллойд став першим в історії афроамериканцем, котрий очолив Пентагон[7][3].
Заяви щодо України[ред. | ред. код]
У квітні 2021 року дав обіцянку щодо «готовності підтримувати Україну в умовах агресії Росії на Донбасі та в Криму, що триває». Та пообіцяв, «що у разі ескалації російської агресії Сполучені Штати не залишать Україну наодинці та не допустять реалізації агресивних прагнень Російської Федерації щодо України»[8].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі[9]
Посилання[ред. | ред. код]
- General Lloyd J. Austin III [Архівовано 5 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Публікації на C-SPAN
- Що варто знати про Міністра оборони США Ллойда Остіна, який завтра вперше відвідає Україну [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Формування Чорноморської стратегії та деталізація рамкової угоди з Україною: наслідки європейського турне Ллойда Остіна [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://www.govinfo.gov/content/pkg/CHRG-111shrg65070/pdf/CHRG-111shrg65070.pdf
- ↑ а б U.S. Senate: U.S. Senate Roll Call Votes 117th Congress - 1st Session. www.senate.gov. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ а б в Lloyd J. Austin III. www.defense.gov (амер.). Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ а б Lloyd J. Austin III. www.defense.gov (амер.). Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ а б SECDEF: Everything you need to know about Lloyd Austin. Sandboxx (амер.). 8 грудня 2020. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ Gambino, Lauren (9 грудня 2020). Lloyd Austin: retired army general nominated as Biden defense secretary. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ Foran, Clare (22 січня 2021). Senate confirms Lloyd Austin to be first Black defense secretary. CNN (англійською) . Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ «Сполучені Штати не залишать Україну наодинці у разі ескалації російської агресії»: про що говорили міністри оборони України та США. Архів оригіналу за 2 квітня 2021. Процитовано 02.04.2021.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
.svg){kind=small}
| |||||||||
.svg)
| |||||||||
|
- Народились 8 серпня
- Народились 1953
- Уродженці Мобіла
- Випускники Обернського університету
- Випускники Командно-штабного коледжу армії США
- Випускники Військової академії США
- Випускники Воєнного коледжу армії США
- Нагороджені медаллю «За видатну службу в Збройних силах» (США)
- Нагороджені медаллю «За видатні заслуги» армії США
- Кавалери Срібної Зірки (США)
- Нагороджені медаллю «За відмінну службу в Збройних силах» (США)
- Кавалери Легіона Заслуг (США)
- Нагороджені Похвальною медаллю Армії
- Кавалери Легіона Заслуг ступеня «Легіонер» (США)
- Нагороджені медаллю «За службу національній обороні»
- Нагороджені Експедиційною медаллю США
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого II ступеня
- Кабінет Джо Байдена
- Випускники Вебстерського університету
- Афроамериканці
- Учасники війни в Афганістані (з 2001 року)
- Учасники війни в Іраку
- Міністри оборони США