Лобанов-Ростовський Олексій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лобанов-Ростовський Олексій Борисович
Алексей Борисович Лобанов-Ростовский.jpg
Народився 18 (30) грудня 1824[1][2][3]
Воронезька губернія, Російська імперія[4]
Помер 18 (30) серпня 1896[3] (71 рік)
Шепетівка, Ровенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Поховання Novospassky Monasteryd
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність дипломат, колекціонування монет, політик, нумізмат
Alma mater Імператорський Царськосільський ліцей
Титул Князь
Посада посол
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Олександра Невського орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня

Олексій Борисович Лобанов-Ростовський (нар. 18(30) грудня 1824, Воронізька губернія, Російська імперія — пом. 18(30) серпня 1896, ст. Шепетівка, Рівненський повіт) — князь, російський дипломат.

Життєпис[ред. | ред. код]

На дипломатичній службі з 1844. Був послом в Туреччині (1859—63, 1878), Великій Британії (1879—1882), Австро-Угорщині (1882—1895), Німеччині (1895), товаришем міністра внутрішніх справ (1867—1878); міністром закордонних справ (1895—1896).

Разом з Сергієм Вітте — ініціатор дипломатичного виступу Росії, Німеччини і Франції, що змусили Японію пом'якшити умови Сімоносекської угоди 1895 року, якою завершилася її війна з Китаєм. Брав участь в складанні російсько-китайського договору про союз і будівництво Китайсько-східної залізниці і підписання угоди з Японією (див. Протокол Лобанова — Ямаґати).

Займався збиранням і виданням російських архівних історичних матеріалів 18—19 ст.., а також генеалогією російських дворянських родів. Співробітничав в журналі «Русская старина» і «Русский архив».

Література та джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]