Лобанов Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лобанов Юрій Миколайович
Народження 30 червня 1938(1938-06-30)
Харків, Українська РСР, СРСР
Смерть 21 вересня 2005(2005-09-21) (67 років)
  Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1963)
Діяльність художник
Вчитель Севера Іван Васильович і Порожняк Тарас Миколайович
Член Спілка радянських художників України
Брати, сестри Лобанов Володимир Миколайович

Юрій Миколайович Лоба́нов (нар. 30 червня 1938, Харків — пом. 21 вересня 2005, Київ) — український художник, громадський діяч. Брат художника Володимира Лобанова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 червня 1938 року в місті Харкові (нині Україна). 1963 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчався зокрема у Тараса Порожняка, Івана Севери. Дипломна робота — декоративна кераміко-скульптурна група на тему героїки громадянської війни: «Дан приказ ему на Запад» (керівник Тарас Порожняк, оцінка — відмінно)[1].

Упродовж 1964—1967 років очолював відділ технічної естетики Львівського проєктно-конструкторського технічного інституту; у 1967—1973 роках — Республіканське художньо-конструкторське бюро Української торговельної реклами у Києві; у 1973—1987 роках обіймав посаду головного художника об'єднання «Укрпромфарфор» та у 1987—1994 роках — посаду головного художника Художнього фонду Спілки художників України. З 1996 по 1998 рік працював головним спеціалістом експертно-митного відділу, а з 1998 року завідував лаболаторією народного мистецтва Українського центру культурних досліджень Міністерства культури і мистецтв України.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Серафимовича, № 6, квартира № 128[2]. Помер у Києві 21 вересня 2005 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях декоративно-ужитккового (порцеляна, фаянс) та мо­нументально-декоративного мистецтв, графіки, живопису. Серед робіт:

декоративні. композиції
  • триптих «Від­дано наказ» (1963);
  • «Цирк» (1979);
  • «Рід­ний край» (1980);
  • «Вечір» (1987);
  • «Лавр­ські дзвони» (1989);
набори
  • десертний «Весна-красна» (1974);
  • для сніданку «Доброго ранку!» (1977);
  • для чаю «Урочистий» (1977);
  • для молока «Теплий вітерець» (1979);
  • для молока «Чарівний птах» (1979);
  • для кави «Весільний» (1980);
декоративні тарелі
  • «Курочка Ряба» (1975);
  • «Коник» (1975);
  • «Риба» (1977);
  • «Мир» (1979);
  • «Синій букет» (1980);
  • «Ранкова пташка» (1980);
  • «Чер­вень» (1980);
  • «Серпень» (1980);
  • «Полісся» (1980);
  • «Сутінки» (1981);
  • «Вечірнє вікно» (1982);
  • «Весняна пташка» (1982);
  • «Дари землі» (1984);
інша кераміка
  • ке­лихи «Ювілейні» (1975);
  • декоративний пласт «Грай, грай, тальяночка» (1975);
  • декоративна плакетка «Хто з мечем до нас прийде…» (1977).
графіка
  • «Архістратиг» (2003);
  • «Прийшла» (2003);
  • «Вікна пам'яті» (2003);
  • «Чекання» (2003);
живопис
  • «Парк мого дитинства» (2003);
  • «Ноктюрн» (2003);
  • «Мавка» (2003).
Автор інтер'єрів
  • Дарницького палацу одружень у Києві (1980);
  • санаторію «Зоря» у смт Форосі (1988);
  • міської лікарні сіста Славутича (1990).

Брав участь в обласних, всеукраїнських, закордонних художніх виставках з 1975 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 2003 році. Отримав дипломи 1-го (1981) та 2-го (1985) ступупенів Виставки досягнень народного господарства Української РСР.

Деякі роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Дніпровському, Запорізькому, Одеському, Херсонському художніх музеях, Чорноморському музеї художнього фарфору та кераміки.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]