Лобода Андрій Митрофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Митрофанович Лобода
Loboda.gif
Народився 14 (26) червня 1871(1871-06-26)
Свенцяни
Помер 1 січня 1931(1931-01-01) (59 років)
Київ
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів етнографія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор, член-кореспондент
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник Владимиров Петро Володимирович
Член НАН України

Андрій Митрофанович Лобода (14 (26) червня 1871(18710626), Свенцяни — †1 січня 1931, Київ) — фольклорист, літературознавець, етнограф, педагог, історик театру. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, академік ВУАН1922 року), член-кореспондент Російської АН (1924; з 1925 року — АН СРСР), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1924)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 (26 червня) 1871 року в місті Свенцянах (нині Швянченіс, Литва) в сім'ї дрібного службовця, уродженця Чернігівської губернії. У 1890 р. закінчив Катеринославську класичну гімназію, в 1894 р. — слов'яно-російське відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Учень професорів П. Владимирова, М. Дашкевича, Т. Флоринського.

У 18951897 роках — професорський стипендіат, а потім приват-доцент Київського університету.

У 1904 р. захистив магістерську дисертацію (присвячена дослідженню російських билин про сватання). Цього ж року зайняв посаду екстраординарного професора Київського університету.

У 1906 р. став одним з ініціаторів повторного відкриття і професором Вищих жіночих курсів у Києві.

Від 1915 року був головним редактором видання «Університетські вісті» (рос. Университетские известия).

Від 1917 р. (після захисту докторської дисертації[1] про шекспіріану в Росії; праця не опублікована) став ординарним професором кафедри російської мови і літератури, пізніше — завідувачем кафедри російської літератури Київського університету.

Від 1921 р. очолював Етнографічну комісію при ВУАН.

13 лютого 1922 р. обраний академіком ВУАН за спеціальністю етнографія, 1923 року — віце-президентом ВУАН (займав цю посаду до 1925 року). Цього ж року очолив секцію літератури Київської науково-дослідницької кафедри мовознавства, став членом Центрального бюро краєзнавства при Російській АН. Тривалий час був секретарем Історичного товариства Нестора-літописця.

У 1924 р. обраний дійсним членом філологічної секції НТШ. 1 грудня цього ж року став членом-кореспондентом Російської АН. У 19251930 рр. був засновником і головним редактором часопису «Етнографічний вісник».

У 1927 р. нагороджений Великою золотою медаллю Всесоюзного географічного товариства за значний внесок в українське народознавство, розвиток краєзнавчого руху.

Могила Андрія Лободи

Помер 1 січня 1931 р. і похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 15, ряд 1, місце 15).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Опублікував близько 100 наукових праць, основні з них присвячені дослідженням східнослов'янського, переважно російського, героїчного епосу

  • (рос.)«Белорусская народная поэзия и русский былинный эпос», 1895;
  • (рос.)«Русский богатырский эпос», 1896;
  • (рос.)«Русские былины о сватании», 1902.

Присвячені — історії української і російської фольклористики. Серед його доробку — статті про П. Куліша, М. Максимовича, О. Пипіна, В. Антоновича, О. Веселовського.

Підготував 2-ге видання книги М. Драгоманова «Нові українські пісні про громадські справи», ініціював створення та редагував покажчик, укладений О. Ю. Андрієвським, «Бібліографія літератури з українського фольклору» (1930, т. 1). Надавав перевагу історичному методові дослідження, критикував настанови міфологічної школи, намагався вивчати пам'ятки в соціально-історичному і культурно-побутовому контексті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б В. С. Шандра, Д. В. Грузін. Лобода Андрій Митрофанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 251. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]