Лобода Андрій Митрофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Митрофанович Лобода
Loboda.gif
Народився 14 (26) червня 1871(1871-06-26)
Свенцяни
Помер 1 січня 1931(1931-01-01) (59 років)
Київ
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність науковець
Відомий завдяки етнографія
Alma mater Київський університет
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник Владимиров Петро Володимирович
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Членство НАН України
Звання професор, член-кореспондент

Андрій Митрофанович Лобода (14 (26) червня 1871(18710626), Свенцяни — †1 січня 1931, Київ) — фольклорист, літературознавець, етнограф, педагог, історик театру. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, академік ВУАН1922 року), член-кореспондент Російської АН (1924; з 1925 року — АН СРСР), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1924)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 (26 червня) 1871 року в місті Свенцянах (нині Швянченіс, Литва) в сім'ї дрібного службовця, уродженця Чернігівської губернії. У 1890 р. закінчив Катеринославську класичну гімназію, в 1894 р. — слов'яно-російське відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Учень професорів П. Владимирова, М. Дашкевича, Т. Флоринського.

У 18951897 роках — професорський стипендіат, а потім приват-доцент Київського університету.

У 1904 р. захистив магістерську дисертацію (присвячена дослідженню російських билин про сватання). Цього ж року зайняв посаду екстраординарного професора Київського університету.

У 1906 р. став одним з ініціаторів повторного відкриття і професором Вищих жіночих курсів у Києві.

Від 1915 року був головним редактором видання «Університетські вісті» (рос. Университетские известия).

Від 1917 р. (після захисту докторської дисертації[1] про шекспіріану в Росії; праця не опублікована) став ординарним професором кафедри російської мови і літератури, пізніше — завідувачем кафедри російської літератури Київського університету.

Від 1921 р. очолював Етнографічну комісію при ВУАН.

13 лютого 1922 р. обраний академіком ВУАН за спеціальністю етнографія, 1923 року — віце-президентом ВУАН (займав цю посаду до 1925 року). Цього ж року очолив секцію літератури Київської науково-дослідницької кафедри мовознавства, став членом Центрального бюро краєзнавства при Російській АН. Тривалий час був секретарем Історичного товариства Нестора-літописця.

У 1924 р. обраний дійсним членом філологічної секції НТШ. 1 грудня цього ж року став членом-кореспондентом Російської АН. У 19251930 рр. був засновником і головним редактором часопису «Етнографічний вісник».

У 1927 р. нагороджений Великою золотою медаллю Всесоюзного географічного товариства за значний внесок в українське народознавство, розвиток краєзнавчого руху.

Могила Андрія Лободи

Помер 1 січня 1931 р. і похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 15, ряд 1, місце 15).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Опублікував близько 100 наукових праць, основні з них присвячені дослідженням східнослов'янського, переважно російського, героїчного епосу

  • (рос.)«Белорусская народная поэзия и русский былинный эпос», 1895;
  • (рос.)«Русский богатырский эпос», 1896;
  • (рос.)«Русские былины о сватании», 1902.

Присвячені — історії української і російської фольклористики. Серед його доробку — статті про П. Куліша, М. Максимовича, О. Пипіна, В. Антоновича, О. Веселовського.

Підготував 2-ге видання книги М. Драгоманова «Нові українські пісні про громадські справи», ініціював створення та редагував покажчик, укладений О. Ю. Андрієвським, «Бібліографія літератури з українського фольклору» (1930, т. 1). Надавав перевагу історичному методові дослідження, критикував настанови міфологічної школи, намагався вивчати пам'ятки в соціально-історичному і культурно-побутовому контексті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б В. С. Шандра, Д. В. Грузін. Лобода Андрій Митрофанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 251. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]