Ловчорит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ловчорит

Ловчорит (рос. ловчоррит; англ. lovchorrite; нім. Khibinit m, Lovtschorrit m) — мінерал класу силікатів.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Формула: Na(Ca, Na)2(Ca, Ce)4TiO2F2 [Si2O7]2. За іншою версією (Na, Ca, Ce)3Ti(SiO4)F.

Прихованокристалічний, рідше аморфний різновид ринколіту. За зовнішнім виглядом нагадує столярний клей або застиглий гуміарабік.

Густина 3,20-3,36.

Твердість 5.

Колір жовто-бурий до мідно-жовтого із зеленуватим відтінком.

Блиск жирний або восковий.

Крихкий.

Метаміктний, майже ізотропний.

Характерний для жил пегматитового типу в породах нефелінового складу.

Зустрічається в асоціації з ринколітом, польовим шпатом, егірином, арфведсонітом, евдіалітом, лампрофілітом у пегматитових жилах Ґренландії та Кольського п-ова.

Сировина для отримання рідкісноземельних елементів.

За назвою гори Ловчор (Кольський півострів), Е. М. Бонштедт, 1926.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють Л. мідистий — колоїдна суміш оксидів Ce, Ti, Si, Ca.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]