Ловчорит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ловчорит (рос. ловчоррит, англ. lovchorrite, нім. Khibinit m, Lovtschorrit m) – мінерал класу силікатів.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Формула: Na(Ca,Na)2(Ca,Ce)4TiO2F2 [Si2O7]2. За іншою версією (Na,Ca,Ce)3Ti(SiO4)F.

Прихованокристалічний, рідше аморфний різновид ринколіту. За зовнішнім виглядом нагадує столярний клей або застиглий гуміарабік.

Густина 3,20-3,36.

Твердість 5.

Колір жовто-бурий до мідно-жовтого із зеленуватим відтінком.

Блиск жирний або восковий.

Крихкий.

Метаміктний, майже ізотропний.

Характерний для жил пегматитового типу в породах нефелінового складу.

Зустрічається в асоціації з ринколітом, польовим шпатом, егірином, арфведсонітом, евдіалітом, лампрофілітом у пегматитових жилах Ґренландії та Кольського п-ова.

Сировина для отримання рідкісноземельних елементів.

За назвою г. Ловчор (Кольський п-ів), Е.М.Бонштедт, 1926.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють Л. мідистий – колоїдна суміш оксидів Ce, Ti, Si, Ca.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]