Ллогара
алб. Llogara[1] | |
|---|---|
 | |
| 40°12′59″ пн. ш. 19°34′13″ сх. д. / 40.21638889002777262° пн. ш. 19.57027778002778007° сх. д.Координати: 40°12′59″ пн. ш. 19°34′13″ сх. д. / 40.21638889002777262° пн. ш. 19.57027778002778007° сх. д. | |
| Країна |
 Албанія[1] |
| Розташування | Албанія |
| Найближче місто | Вльора |
| Площа | 1010 га і 1010 га[1] |
| Засновано | 1966 |
| Оператор | Національне агентство охоронних територій Албанії |
  | |
 | |
 Ллогара у Вікісховищі | |
Національний парк Ллогара — один з національних парків Албанії, розташований на південному заході країни, в гірському районі на узбережжі Адріатичного моря. Межує на північному заході з національним морським парком «Карабурун-Сазан».
Парк створено 1966 року, він займає площу 10,1 км².
Географія[ред. | ред. код]
Парк розташований у основи півострова Карабурун, поблизу важливого перевалу Ллогара (1027 м над р. м.) — єдиного гірського проходу між узбережжям Адріатичного та Іонічного морів, що використовувався з античності. Відстань до міста Вльори — близько 40 км.[2]
Територія парку знаходиться на висотах між 470 та 2018 м над рівнем моря[2].
.jpg)
Гори парку складають масив алб. Rrëza e Kanalit[hu] (укр. корені каналу), перевал Ллогара та схили гори Чика. Скелі складені переважно флішами. Зона являє собою складку між карбонатною мезозойською формацією Сазані на північному сході та теригенною палеоген-неогеновою формацією Йоніка на південному заході.[3]
Біорізноманіття[ред. | ред. код]
У парку чимало ссавців: кабани, шакали, олені, дикі коти, лиси, вовки, кролики. Серед птахів — кеклик європейський, слуква, канюк звичайний.
Хвойні дерева представлені соснами (переважно чорною та боснійською), ялицею грецькою, ялицею македонською, тисом[2]. На перевалі Ллогара зростає 13-метрова столітня «прапорна сосна», вигнута вітрами у формі прапора. Серед листяних порід: Acer obtusatum[fr], Colutea arborescens, дерен-свидина, скумпія звичайна, ясен білоцвітий, Ostrya carpinifolia, падуб звичайний, також дуби. У підліску наявний самшит, Euphorbia amygdaloides, стокротки лісові, Aremonia agrimonoides, переліска багаторічна, настінниця лікарська. На чорній сосні трапляється напівпаразит омела звичайна. До рідкісних видів парку також належать Hypericum haplophyloides, Leucojum valentinum vlorense[en], тис ягідний, гіркокаштан звичайний, Quercus ithaburensis macrolepsis, Sternbergia lutea, види роду шафран. На вологих скелях поблизу перевалу напровесні з'являється колонія комахоїдної рослини Pinguicula balcanica[en].[4]
Вздовж струмків зростають платан східний, верба біла, Salix eleagnos, вільха клейка, жостір скельний, ломиніс виткий, дикий виноград, плющ звичайний[4]. Вкрай рідко в парку трапляється бук[5]. На нехарактерній для себе висоті вище 950 м над р. м. зростає дуб кермесовий[6]
Перевал Ллогара є геоботанічним водорозділом між центральноєвропейською флорою на півночі та типово середземноморською на півдні. Південно-західна частина перевалу майже позбавлена рослинності через крутизну схилів[3].
Культурна спадщина та туризм[ред. | ред. код]
У 48 році Юлій Цезар висадився поблизу села Паласе та піднявся від нього до Ллогарського перевалу.
Національний парк є одним з найбільш легкодоступних місць для піших прогулянок у регіоні. Висоти парку дозволяють оглядати гори Блискавку (алб. Malet e Vetëtimës) та Чику, а також панораму Албанської рив'єри[3]. На початку 1990-х місцева мафія використовувала парк для відпочинку та полювання, для цього були збудовані дерев'яні будиночки, зруйновані до кінця 1990-х[4].
Парк «Ллогара» має велику наукову цінність, гарний стан екосистем[3].
Придорожні ресторани вздовж паркової дороги пропонують вибір традиційної албанської їжі, серед яких харапаш та ревані[7].
Охорона[ред. | ред. код]
Загрозою для парку є пожежі, які спричиняють пастухи, підпалюючи суху траву в сподіванні поліпшити якість пасовищ. Території також загрожує ерозія в дощовий період[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Nationally designated areas (CDDA)
- ↑ а б в Shkurti, Fatlinda (2019). National Marine Park Karaburun - Sazan and today's trends for tourism development. International Journal of Geoheritage and Parks. 7 (1): 1—14. doi:10.1016/j.ijgeop.2019.03.002. ISSN 2577-4441.(англ.)
- ↑ а б в г Dollma, M. Geotourism development in the protected area Llogara-Karaburun // Acta Geoturistica. — 2016. — Т. 7, вип. 2. — С. 1-6.(англ.)
- ↑ а б в г Management Plan Llogora-Rreza e Kanalit-Dukat -Orikum-Tragjas-Radhime-Karaburun Complex Site Final Draft [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (2004)(англ.)
- ↑ Haska, H. 2011: The status of European beech (Fagus sylvatica L.) in Albania and its genetic resources. In: Genetic resources of beech in Europe — current state, Implementing output of COST Action E 52 Project, (eds. Frýdl, J., Novotný, P., Fennessy, J. & von Wühlisch, G.), vTI Agriculture and Forestry Research, Special Issue 350: 11–25. Johann Heinrich von Thünen-Institut, Braunschweig(англ.)
- ↑ Jasprica, Nenad; Škvorc, Željko; Milović, Milenko (2016). A phytosociological analysis of the Quercus coccifera L. stands in south Albania (NE Mediterranean). Hacquetia. 15 (1): 49—65. doi:10.1515/hacq-2016-0002. ISSN 1854-9829.(англ.)
- ↑ Brokaj, M. The impact of the gastronomic offer in choosing tourism destination: The case of Albania // Academic Journal of Interdisciplinary Studies. — 2014. — Т. 3, вип. 2. — С. 249-258..
Посилання[ред. | ред. код]
- Llogara National Park [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- Llogara National Park [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Into Albania(англ.)