Логофобія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Логофобія, або вербофобія (від дав.-гр. λόγος — слово, мова + дав.-гр. φόβος — страх) — фобія публічно говорити, невротичний страх вимовляти потрібні слова, найчастіше при заїканні (логоневроз) та мутизмі. Хворий відчуває почуття сорому перед своїм дефектом мови, боїться затнутися, турбується про те, яке враження справить на людей, що його оточують.

За виникнення логофобії у людини формується невпевненість у собі, знижується самооцінка. Поступово звужується коло спілкування, обмежується зона комфорту. Це, у свою чергу, є чинником виникнення психоемоційного напруження, яке може як посилювати заїкання, саму логофобію, так і викликати інші розлади невротичного кола.

Може бути частковою, наприклад: людина, що страждає на логофобію, вільно говорить з близькою людиною; але відчуває логоневроз, аж до спазмів мовного апарату при спілкування з менш близькою; і не може говорити з незнайомими людьми, уникає людей і обов'язків, які вимагають вербального контакту з ними (це може набути форми мутизму або обітниці мовчання).

Можливі причини[ред. | ред. код]

Психологічні фактори[ред. | ред. код]

Фізіологічні порушення[ред. | ред. код]

Лікування[ред. | ред. код]

Зазвичай психотерапевти рекомендують для компенсації негативного досвіду словесного спілкування, набувати позитивний досвід. Для цього необхідний як індивідуальний психотренінг, так і напрацювання позитивного досвіду у спілкуванні з людьми.

Використовуються комбінації різних методів: Фізіологічні (гімнастика та масаж шиї та обличчя, дихальні вправи) — для позбавлення від звички затискати м'язи шиї та рота в очікуванні ситуації коли треба буде говорити. Афірмації (варіант — молитви) для заспокоєння, підвищення самооцінки та відповідальності за свою думку. Аутогенне тренування. Уявна регулярна концентрація на області рівня рота і шиї, намагаючись не зважати на бажання відволіктися на інші думки, яке з'являється через психічний дискомфорт при цьому аутотренінгу, через спогади образ тощо Робота в групах з психологом / логопедом / лінгвістом / ритором. Можуть використовуватися антидепресанти. Потрібне виправлення причин появи фобії.