Логуш Омелян Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Логуш Омелян)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Омелян Лоґуш
Логуш Омелян.jpg
Псевдо псевда «Євген», «Іванів», «Степанів»
Народився 4 серпня 1912(1912-08-04)
с. Передмістя, нині Бучацький район
Помер 1 лютого 1982(1982-02-01) (69 років)
м. Сент-Луїс, Міссурі, США
Національність українець
Діяльність журналіст-публіцист
Відомий завдяки теоретик і організатор боротьби УПА,
Alma mater Львівська політехніка (агрономія)
Посада політреферент центр. проводу ОУН;
член УГВР;
член ЗП УГВР
Партія ОУНР
Конфесія греко-католик
Батько Іван Лоґуш
Мати Марія Павловська
У шлюбі з Катерина Мешко
Діти Юрій Лоґуш, Євген Лоґуш

Командування ВО «Богун» разом з прибулими гостями. Нижній ряд (зліва направо): шеф розвідувального відділу (ШРВ) «Немо» (Андрій Кисіль); член проводу ОУН(б) «Іванів» (Омелян Лоґуш); керівник угорської місії до УПА підполковник Ференц Мартон; комендант запілля УПА-Північ «Горбенко» (Ростислав Волошин); командир групи «Еней» (Петро Олійник); керівник охорони делегації «Кропива» (Василь Процюк). Верхній ряд: заступник ШРВ «Палій» (Василь Коренюк); господарчий референт УПА-Північ «Зубатий» (Василь Мороз); шеф штабу групи «Черник» (Дмитро Казван).

Омелян Лоґуш, псевда «Євген», «Іванів», «Степанів» (4 серпня 1912, с. Передмістя, нині Бучацького району — 1 лютого 1982, м. Сент-Луїс) — теоретик і організатор боротьби УПА, діяч ОУН, член УГВР, журналіст-публіцист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 серпня 1912 року в селі Передмістя поблизу Язловця (Бучацького повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Бучацького району, Тернопільська область, Україна).

Абсольвент[1] Бучацької державної гімназії,[2] зокрема, у 1929 році закінчив VIa клас, його однокласником був майбутній вчений-фізик Антоні Опольський, у паралельному класі вчився Ізидор Рибак;[3] у 1930 — VIIa клас.[4] Студент агрономічного факультету Львівської політехніки, голова Студентської Репрезентації СУСОП (осінь 1937 — березень 1939 років), член редакції «Студентського вісника» у Львові, член редакції газети «Нове село», провідник ОУН Львівської Політехніки, учасник VII-го Конгресу СУСОП, заарештований польською поліцією в березні 1939 р., вийшов на волю у вересні 1939.

Член Українського національного комітету (УНК у Кракові) (червень 1941 р.), референт пропаганди крайового проводу ОУН ПівдСУЗ (Південно-східних українських земель) у Дніпропетровську (1942—1943), політреферент Центрального проводу ОУН. Учасник ІІІ-го Надзвичайного Великого Збору (НВЗ) ОУН (2125 серпня 1943 р.).

Співорганізатор Конференції поневолених народів Сходу Європи і Азії (2122 листопада 1943 р. У грудні 1943 — січні 1944 рр. домовлявся про нейтралітет і співпрацю ОУН-УПА з угорськими військами.

Учасник Великого Збору УГВР (1115 липня 1944 р.). Головний редактор журналу «Ідея і чин» (літо 1944 р.). Після Другої світової війни емігрував до ФРН, пізніше до США; був активним учасником Закордонного представництва УГВР, очолював український відділ «Голосу Америки».

Подав інформацію про рідне село до редакції історично-мемуарного збірника «Бучач і Бучаччина».[5]

Помер 1 лютого[6] 1982 року в м. Сент-Луїс,[7] Міссурі, США.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік Катерини Мешко — діячки ОУН. Батько Юрія та Євгена Лоґушів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. означає випускник
  2. Д-р Мельник П. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках ХХ-го столілля // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 214.
  3. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1929. — S. 46. (пол.)
  4. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1930. — S. 37. (пол.)
  5. Лоґуш О. Калейдоскоп минулого. Передмістя // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 617.
  6. Мороз В. І. Логуш Омелян Іванович… — С. 604.
  7. Яневський Д. Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича. — Харків : Факт, 2013. — С. 250. — 978-966-637-756-6.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]