Логічний позитивізм
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Логічний позитивізм — напрям позитивізму, що виник у 1920-х роках (Віденський гурток); намагався сполучити емпіризм, що ґрунтується на принципі верифікації, з методом логічного аналізу наукового знання. З другої половини 30-х відомий під назвою логічний емпіризм[1]; з 60-х років не існує як самостійний напрям.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Г. Заїченко. Неопозитивізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 421. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Логічний позитивізм [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] //ЕСУ
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ НЕОПОЗИТИВІЗМ [Архівовано 8 квітня 2017 у Wayback Machine.] //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- ↑ Peter Godfrey-Smith (2010). Theory and Reality : an Introduction to the Philosophy of Science. University of Chicago Press. ISBN 978-1-282-64630-8. OCLC 748357235.
|
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
|
