Ложа (зброя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елементи ложа: 1 — потиличник, 2 — приклад, 3 — шийка приклада, 4 — цівка

Ло́жа[1], також лож[2], ло́же[3] (за походженням це слово пов'язане з «лежати»)[4], заст. оса́да[5] — частина деяких видів ручної вогнепальної зброї (гвинтівки, автомата, карабіна, мислівської рушниці тощо), яка слугує для з'єднання окремих її деталей і зручності дії під час стрільби та в рукопашному бою. Ложа з'явилася разом з появою ручної вогнепальної зброї (ручниць, кулеврин) у XV столітті як аналог станка в гармати й являла собою дерев'яну колодку, до якої кільцями або скобами кріпився ствол. Задовго доти ложі існували в арбалетів (у деяких мовах щодо лож рушниці й арбалета вживаються різні терміни)[6].

Ложа на сучасній зброї[ред. | ред. код]

Ложа, як правило, складається зі двох частин: приклада й цівки. Зазвичай виготовляється із дерева, але ложі роблять і з інших матеріалів (пластику, металу). Ложі бувають цільними і роздільними.

  • Цільна ложа — цівка та приклад зроблені одною деталлю (дерев'яні — із цільного шматка дерева). Такі ложі мають гвинтівка Мосіна, АВС-36
  • Роздільна ложа — цівка та приклад складаються із різних деталей і можуть навіть не примикати один до одного. Такі ложі мають АК-47, ППД-40, зброя з переламним затвором.

На зброї з рухомою цівкою (помпові рушниці) частиною ложі є тільки приклад.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ложа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Лож // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Ложе // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  5. Осада // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. Online Etymology Dictionary, tiller. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 9 грудня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Словарь военных терминов. — М.: Воениздат Сост. А. М. Плехов, С. Г. Шапкин. 1988