Лозниця Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Лозниця
біл. Сяргей Уладзіміравіч Лазніца
Зображення
Сергій Лозниця, 2010
Дата народження 5 вересня 1964(1964-09-05) (54 роки)
Місце народження Барановичі, Берестейська область, БРСР БРСР
Громадянство українське[1]
Alma mater КПІ (1987)
ВДІК (1997)
Професія кінорежисер
Кар'єра 1996 — нині
Напрям документальне кіно
ігрове кіно
IMDb ID 0523665
www.loznitsa.com
Лозниця Сергій Володимирович у Вікісховищі?

Сергій Володимирович Лозниця (біл. Сяргей Уладзіміравіч Лазніца, нар. 5 вересня 1964, Барановичі, Берестейська область, Білорусь) — український[2][3] кінорежисер та сценарист білоруського походження. З 2001 року режисер разом з родиною мешкає та працює в Німеччині.[4]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Білорусі,[4] де провів дитинство та ранні роки. Пізніше його родина переїхала жити в Україну й середню школу він закінчив вже в Києві. У 1981—1987 роках навчався у Київській Політехниці на факультеті систем керування з фаху «прикладна математика». Після закінчення КПІ, у період 1987—1991 років працював науковим співробітником в Інституті кібернетики АН УРСР та перекладачем з японської.[5]

1991 переїхав жити та працювати в Російську Федерацію. У 1991—1997 роках навчався у ВДІК на відділенні режисури ігрового кіно (майстерня Нани Джорджадзе), який закінчив з відзнакою. У 2000 році працював на Санкт-Петербурзький студії документальних фільмів.

У 2001 році режисер разом з родиною переїхав жити в Німеччину, де відтоді мешкає та працює.

У 2013—2014 роках під час Євромайдану підтримував протестувальників і задокоментував Революцію Гідності у своєму фільмі «Майдан».

Має громадянство України.[1] Свої фільми знімає переважно російською мовою.[6]

Про своє походження[ред. | ред. код]

У 2010 році, режисер у одному з інтерв'ю російським ЗМІ, самоідентифікував себе як «російський документаліст».[7] Хоча у 2015 в інтерв'ю українським ЗМІ заявляв, що питання того чи є він білорусом, українцем, чи росіянином не є для нього суттєвим і якби хтось назвав його наприклад українцем, то він би не заперечував.[8]

Творчість[ред. | ред. код]

Почав свою творчість як російський документаліст та створив три повнометражні та дев'ять короткометражних документальних фільмів. Згодом почав також знімати повнометражні художні фільми, зокрема «Щастя моє» (2010) «В тумані» (2012) тощо. Фільми режисера неодноразово змагалися в основному конкурсі на Каннському кінофестивалі.

2011 року ретроспектива робіт режисера була показана на Міжнародному кінофестивалі документальних стрічок у Салоніках.[9]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

Документальні[ред. | ред. код]

Документальні короткометражні
  • «Сьогодні ми побудуємо будинок» (рос. Сегодня мы построим дом) (1996, 28 хв.)
  • «Життя, осінь» (рос. Жизнь, осень) (1996, 34 хв.)
  • «Залізнична станція» (рос. Полустанок) (2000, 25 хв.)
  • «Портрет» (рос. Портрет) (2002, 28 хв.)
  • «Фабрика» (рос. Фабрика) (2004, 30 хв.)
  • «Артіль» (рос. Артель) (2006, 30 хв.)
  • «Чудо Святого Антонія» (рос. Чудо Святого Антония) (2012, 40 хв.)
  • «Лист» (рос. Письмо) (2012, 20 хв.)
  • «Відбиття» (рос. Отражение) (2014, 8 хв.) (прим.: частина збірки «Мости Сараєва»)
  • «Старе єврейське кладовище» (рос. Старое еврейское кладбище) (2014, 20 хв.)
Документальні повнометражні

Повнометражні художні фільми[ред. | ред. код]

Рік Назва українською Назва в оригіналі Міжнародна назва Значиться у титрах як Мова Примітки
Режисер Сценарист Продюсер Інше
2010 Щастя моє рос. Счастье моё англ. My Joy Так Так Ні N/A російська Перший повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм став першим художнім фільмом української ко-продукції, номінованим на Каннському міжнародному кінофестивалі. Фільм є спільною продукцією кіностудій Sota Cinema Group (Україна) ma.ja.de. GmbH (Німеччина) та Lemmingfilm (Нідерланди).
2012 У тумані рос. В тумане англ. In The Fog Так Так Ні N/A російська Другий повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за однойменною повістю білоруського письменника Василя Бикова. Фільм здобув приз FIPRESCI на Каннському міжнародному кінофестивалі, головну нагороду 9-го міжнародного кінофестивалю «Золотий абрикос» (Єреван) у номінації «Ігрове кіно», приз «Найкращий фільм за версією журі» Одеського міжнародного кінофестивалю.
2017 Лагідна рос. Кроткая англ. A Gengle Creature Так Так Так N/A російська Третій повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за однойменною повістю російського письменника Федора Достоєвського. Фільм був учасником основного конкурсу 70-го Каннського міжнародного кінофестивалю.
2018 Донбас н/д англ. Donbass Так Так Ні N/A українська, російська Четвертий повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за фінансової підтримки Держкіно України (фільм переміг на 8 пітчінгу Держкіно)

Нагороди[ред. | ред. код]

Скандали[ред. | ред. код]

Під час свого інтерв'ю у 2010 році українському виданню «Український тиждень», Лозниця заявив, що після того як Україна «відокремилася» від Росії, Київ став провінційним містечком.

Ліві лапки На жаль, після того як Україна відокремилася від Росії й відкрила кордони, Київ перетворився на провінційне містечко. Все-таки імперія – це щось, що задає тон, визначає певний рівень.[12] Праві лапки

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Перемога фільму Лозниці у Каннах стане перемогою України — продюсер — Укрінформ, 19.04.2017
  2. Режисер Сергій Лозниця у Каннах відмовився спілкуватися з російськими журналістами — Телекритика, 20.05.2014
  3. Дожити до сорокаліття молодим — Журнал «Кіно-театр», № 1 2011. Архів за 17 лютого 2018 року
  4. а б Сергій Лозниця: Я був певен, що Майдан переможе — Forbes Україна, 2 липня 2014,
  5. Сергій Лозниця: анатомія чутливості — часопис «Кіно театр», 2011: № 2
  6. Єдина стрічка знята не-російською — документальний фільм «Майдан» (2014), який було знято українською
  7. «Щастя» розбрату — Україна Молода, 15.06.2010
  8. Сергій Лозниця: Я був певен, що Майдан переможе - forbes.ua/ua/, 2 липня 2014
  9. 13th TDF: Retrospectives and spotlights: Sergei Loznitsa — Helena Trestikova (2/7/2011) — TIFF, 2011 (англ.)
  10. Режисер Сергій Лозниця отримав премію «Дракон драконів» на Краківському кінофестивалі. Детектор медіа. 3 червня 2018. Процитовано 7.06.2018. 
  11. Український «Донбас» отримав Ґран-прі Міжнародного кінофестивалю в Севільї, dergkino.gov.ua, 19.11.2018.
  12. Звідки прийшов дрібний біс - Український тиждень, 4 листопада 2010

Посилання[ред. | ред. код]


Інтерв'ю[ред. | ред. код]