Лозниця Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Лозниця
біл. Сяргей Уладзіміравіч Лазніца
Фото
Сергій Лозниця, 2010
Дата народження: 5 вересня 1964(1964-09-05) (53 роки)
Місце народження: Барановичі, Берестейська область, БРСР БРСР
Громадянство: Україна Україна[1]
Професія: кінорежисер
Кар'єра: 1996 — нині
Напрямок: документальне кіно
ігрове кіно
IMDb: ID 0523665
www.loznitsa.com
Commons-logo.svg Лозниця Сергій Володимирович у Вікісховищі

Сергій Володимирович Лозниця (біл. Сяргей Уладзіміравіч Лазніца, * 5 вересня 1964, Барановичі, Берестейська область, Білорусь) — український[1][2][3][4][5][6] режисер та документаліст білоруського[4][5][7] походження, який знімає переважно російською мовою.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Білорусі.[8] Завершив середню школу в Києві. У 1981–1987 роках навчався у Київській Політехниці на факультеті систем керування з фаху «прикладна математика». У період 1987–1991 років працював науковим співробітником в Інституті кібернетики АН УРСР та перекладачем з японської.[9]

У 1991 році переїхав жити та працювати в Росію. У 1991–1997 роках навчався у ВДІК на відділенні режисури ігрового кіно (майстерня Нани Джорджадзе), який закінчив з відзнакою. У 2000 році працював на Санкт-Петербурзький студії документальних фільмів.

З 2001 року режисер разом з родиною мешкає в Німеччині.

Має громадянство України.[1]

Зняв три повнометражні та дев'ять короткометражних документальних фільмів, а також два повнометражні ігрові художні фільми — «Щастя моє» та «В тумані». Обидва змагалися в основному конкурсі на Каннському кінофестивалі.

2011 року ретроспектива робіт режисера була показана на Міжнародному кінофестивалі документальних стрічок у Салоніках, крім того Лозниця провів майстер-клас для учасників та гостей фестивалю[10].

У 2013-2014 роках під час Євромайдану підтримував протестувальників і задокоментував Революцію Гідності у своєму фільмі «Майдан».

Фільмографія[ред.ред. код]

  • «Сьогодні ми побудуємо будинок» (1996, 28 хв., Бронзовий дракон Краківського МКФ)
  • «Життя, осінь» (1998, 34 хв.)
  • «Полустанок» (2000, 25 хв., Спеціальна згадка Краківського МКФ, Срібний голуб Лейпцизького фестивалю документальних фільмів)
  • «Поселення» (2001, 80 хв., Срібний голуб Лейпцизького фестивалю документальних фільмів)
  • «Портрет» (2002, 28 хв., Срібний голуб Лейпцизького фестивалю документальних фільмів, Спеціальна згадка МКФ у Карлових Варах за найкращий документальний фільм, головна премія Фестивалю короткометражних фільмів в Обергаузені)
  • «Пейзаж» (2003, 60 хв.)
  • «Фабрика» (2004, 30 хв.)
  • «Блокада» (2005, 52 хв., премія «Ніка», Золотий дракон Краківського МКФ)
  • «Артіль» (2006, 30 хв., премія МКФ у Карлових Варах за найкращий документальний фільм)
  • «Представлення» (2008, 83 хв., Золотий ріг Краківського МКФ)
  • «Північне світло» (2008, 52 хв.)
  • «Щастя моє» (англ. My Joy), 2010 — фільм є першим українським художнім фільмом, номінованим на Каннському міжнародному кінофестивалі. Фільм є спільною продукцією кіностудій Sota Cinema Group (Україна) ma.ja.de. GmbH (Німеччина) та Lemmingfilm (Нідерланди).
  • «Чудо Святого Антонія» (2012)
  • «Лист» (2012, 20 хв.)
  • «У тумані» (англ. In The Fog), 2012 — другий ігровий фільм Сергія Лозниці за однойменною повістю білоруського письменника Василя Бикова здобув приз FIPRESCI на Каннському міжнародному кінофестивалі, головну нагороду 9-го міжнародного кінофестивалю "Золотий абрикос" (Єреван) у номінації "Ігрове кіно", приз "Найкращий фільм за версією журі" Одеського міжнародного кінофестивалю.
  • «Майдан» (2014, 130 хв.)
  • «Відбиття» — частина збірки «Мости Сараєво» (2014, 8 хв.)
  • «Подія» (2015, 74 хв.)
  • «Аустерліц» (2016)
  • «Лагідна» (2017, учасник Основного конкурсу 70-го Каннського міжнародного кінофестивалю)

Нагороди[ред.ред. код]

Скандали[ред.ред. код]

Під час свого інтерв'ю у 2010 році українському виданню "Український тиждень", Лозниця заявив, що після того як Україна «відокремилася» від Росії, Київ став провінційним містечком.

Ліві лапки На жаль, після того як Україна відокремилася від Росії й відкрила кордони, Київ перетворився на провінційне містечко. Все-таки імперія – це щось, що задає тон, визначає певний рівень.[11] Праві лапки

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Перемога фільму Лозниці у Каннах стане перемогою України - продюсер - Укрінформ, 19.04.2017
  2. Український режисер Лозниця отримав нагороду на кінофестивалі в Лейпцигу і висловив підтримку Сенцову. ФОТО - Цензор.нет, 6.11.2016
  3. "Аустерліц" Сергія Лозниці покажуть на "Молодості" (espreso.tv, 18.10.2016)
  4. а б 7 вересня позаконкурсну програму найстарішого кінофестивалю світу відкриє картина «Аустерліц» режисера Сергія Лозниці - Громадське, 7.09.2016
  5. а б Профіль Лозниці на українській службі Deutsche Welle - Deutsche Welle
  6. LOZNITSA Sergei. Каннський Кінофестиваль. Процитовано 20 червня 2017. 
  7. На Каннському фестивалі покажуть фільм про Майдан - BBC, 7.05.2014
  8. Сергій Лозниця: Я був певен, що Майдан переможе - Forbes Україна, 2 липня 2014,
  9. Сергій Лозниця: анатомія чутливості - часопис "Кіно театр", 2011: №2
  10. Ретроспектива Сергея Лозницы на Фестивале документального кино в Салониках, ana-mpa
  11. Звідки прийшов дрібний біс - Український тиждень, 4 листопада 2010

Посилання[ред.ред. код]