Лозівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лозівський район
Losovaya rajon coa.png Flag of Lozivskiy Raion in Kharkiv Oblast.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Харківська область
Код КОАТУУ: 6323900000
Утворений: 1923
Населення: 29 009 (на 1.02.2016)
Площа: 1403.5 км²
Густота: 20.7 осіб/км²
Тел. код: +380-5745
Поштові індекси: 64610—64683
Населені пункти та ради
Районний центр: Лозова
Селищні ради: 2
Сільські ради: 19
Смт: 2
Села: 76
Селища: 6
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 64600, Харківська обл., м. Лозова, вул. Лозовського, 10а, 2-31-64
Веб-сторінка: Лозівська РДА
Голова РДА: Красноперов Сергій Георгійович
Голова ради: Нестєров Ігор Євгенович

Commons-logo.svg Лозівський район у Вікісховищі

Лозівськи́й райо́н — район у південній частині Харківської області з адміністративним центром у місті Лозова. Утворено район у 1923 році. Населення становить 30 448 осіб (на 1 лютого 2012 року).

Географія[ред. | ред. код]

Сахновщинський район Первомайський район Балаклійський район
Барвінківський район
Дніпропетровська область
(Юр'ївський район)
Близнюківський район Близнюківський район

Лозівський район розташований у степовій зоні на півдні Харківської області. Межує з Первомайським, Сахновщинським, Балаклійським, Барвінківським, Близнюківським районами Харківської області і Юріївським районом Дніпропетровської області. Має 215 ставків, річки Бритай та Орілька, водосховища Краснопавлівське та Орільське.

Історія[ред. | ред. код]

На Лозівщині розташовано понад сто давніх курганів різних археологічних культур, котрі майже недосліджені. Територія району за козацьких часів належала до Орільської паланки Запоріжжя, хоча на картах, в пресі та книгах Лозівський район помилково відносять до Слобожанщини. Лозівський район було офіційно утворено 7 березня 1923 року, коли постановою Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету про адміністративний поділ Катеринославщини встановили Павлоградську округу з центром в місті Павлограді, до складу якої входив Лозівський район з центром в м. Лозовій. За цією постановою, район мав 4 волості: Орільську, Катеринівську, Різдв'янську і Новоіванівську.

В липні 1926 року Лозівський район передано до складу Харківської округи, а з 1929 року — до складу Харківської області.

У сучасних межах район існує з 1987 року.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 2 селищні ради та 19 сільських рад, які об'єднують 84 населені пункти та підпорядковані Лозівській районній раді[1].

Населені пункти зняті з обліку[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 30611 88,60 %
росіяни 3364 9,74 %
білоруси 185 0,54 %
азербайджанці 84 0,24 %
грузини 40 0,12 %
інші 267 0,77 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 30582 88,51 %
російська 3711 10,74 %
білоруська 76 0,22 %
азербайджанська 64 0,19 %
чеченська 23 0,07 %
інші 95 0,27 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Особистості[ред. | ред. код]

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Лозівського району була створена 31 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 49,26 % (проголосували 11 746 із 23 847 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 29,52 % (3 468 виборців); Михайло Добкін — 27,79 % (3 264 виборців), Сергій Тігіпко — 8,74 % (1 027 виборців), Юлія Тимошенко — 8,52 % (1 001 виборців), Олег Ляшко — 5,11 % (600 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,26 %.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Гараган П. А. Лозова: краєзнавчий нарис. — Харків: Прапор, 1965. — 91 с.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — К.: АН УРСР, 1967. — 1002 с.
  • Історія рідного краю (Лозівський район). — Лозова: Лозівська районна рада, Лозівський краєзнавчий музей,1998. — 113 с.
  • Максим і Гриць.//Коваль Р. М. Багряні жнива Української революції: Воєнно-історичні нариси. — К.: Укр. письменник, 2005. — сс. 191 — 193.

Посилання[ред. | ред. код]