Локманья Бал Гангадхар Тілак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Локманья Бал Гангадхар Тілак
Bal Gangadhar Tilak crop.jpg
Бал Гангадхар Тілак
Народився 23 липня 1856(1856-07-23)
Ратнагірі
Помер 1 серпня 1920(1920-08-01) (64 роки)
Мумбаї
Підданство Британська Індія
Національність маратхі
Ім'я при народженні Keshav Gangadhar Tilak
Діяльність юрист, політик, філософ і письменник
Відомий арктична гіпотеза
Alma mater Деканський коледж, Урядовий юридичний коледж
Титул брахман
Партія національно-визвольний рух Індії
Конфесія індуїзм
Батько Гангадхара Тілак
Дружина Тапібаі

Локама́нья Бал Гангадха́р Тілак (англ. Lokmanya Bal Gangadhar Tilak, маратхі बाळ गंगाधर टिळक; 23 липня 1856(18560723), Ратнагірі, Бомбейське президентство, Британська Індія — 1 серпня 1920, Мумбаї, Британська Індія) — сходознавець[1], педагог, індійський націоналіст, соціальний реформатор і борець за державну незалежність Індії; один з лідерів демократів індійського національно-визвольного руху, юрист[2]. За походженням — маратхі. Перший лідер індійського руху за незалежність («сварадж» у значенні — «своя влада»), член угрупування «Лал Бал Пал».

Життєпис[ред.ред. код]

Його батько — маратхський брахман (чітапаван) Гангадхара Тілака, котрий був шкільним учителем. Здобув освіту в Деканському коледжі в м. Пуне (1876) і в Урядовому юридичному коледжі в Бомбеї (1879). У 1872 році одружився на Тапібаі. Після здобуття вищої освіти[1] викладав математику в школі м. Пуне та викладав закон у заснованому ним Фергюсонівському коледжі[en][1]. З однодумцями заснував «Деканское освітнє товариство» з метою підвищення якості викладання в школах.

Політичну діяльність почав в 1870-х рр., закликав до революційного повалення Британської колоніальної влади, за що засуджувався до тюремного ув'язнення на 18 місяців, а в 1908 р. був засуджений на 6 років каторги (звільнений у 1914 р. за станом здоров'я); з 1881 р. почав видавати газету «Махрата» (англ. Маhratta) англійською мовою і «Кесарі» маратхській мові (орган демократичного національного руху Індії)[2].

У 1890 рр. брав участь в діяльності Індійського національного конгресу (ІНК), у 1905—1908 рр. став лідером демократів в ІНК[2]. Двічі був обраний в Бомбейські Законодавчі збори (на трирічні терміни)[1].

Відомий не тільки як борець за незалежність, а й як автор історико-філологічних досліджень текстів «Рігведи»[3]. Вчені вважають, що його висновок 1898 року (публікація 1903 р.) про прабатьківщину індоєвропейців (аріїв) в Арктиці (арктична гіпотеза) має підтвердження в Махабхараті та знаходить прихильників серед сучасних вчених (археологічні знахідки «Аркаїм» та ін.)[4]. У 1910 р. підтвердив його гіпотезу російський вчений Єлачич Євген Олександрович (рос. Елачич Евгений Александрович) у праці «Крайня північ, як батьківщина людства, на підставі нових досліджень природно-історичних і філологічних наук» (рос. Крайний север, как родина человечества, на основании новых исследований естественно-исторических и филологических наук)[5].

Праці[ред.ред. код]

Автор кількох наукових праць, присвячених аналізу Вед, ранніх етапів індійської цивілізації.

  • «Arctic Home in the Vedas», 1903;
  • Bal Gangadhar Tilak. His writings and speeches, 3 ed., Madras, 1922.(англ.)

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]