Перейти до вмісту

Локрі

Координати: 38°14′0″ пн. ш. 16°16′0″ сх. д. / 38.23333° пн. ш. 16.26667° сх. д. / 38.23333; 16.26667
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Локрі
Locri
Комуна
КраїнаІталія Італія
Регіон Калабрія
ПровінціяРеджо-Калабрія
Код ISTAT080043
Поштові індекси89044
Телефонний код0964
Координати38°14′0″ пн. ш. 16°16′0″ сх. д. / 38.23333° пн. ш. 16.26667° сх. д. / 38.23333; 16.26667
Висота7 м.н.р.м.[1]
Площа25,8 км²[1]
Населення11 856 (01-01-2026)[2]
Густота460 ос./км²
Розміщення
Commune
 
Мапа
Мапа
Влада
МерGiovanni Calabrese (27-5-2013)
Офіційна сторінка

Локрі (італ. Locri, сиц. Locri) — муніципалітет в Італії, у регіоні Калабрія, метрополійне місто Реджо-Калабрія‎. Антична назва — Локри.

Локрі розташоване на відстані[3] близько 520 км на південний схід від Рима, 80 км на південь від Катандзаро, 55 км на схід від Реджо-Калабрії.

Населення — 12 548 осіб (2014)[4]. День покровительки міста святої Катерини Александрійської відзначається 25 листопада.

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Епізефірські Локри
Володіння Епізефірських Локр в VIII ст. до н.е.

Була однією колонією, яку було засновано локрами (за різними думками з Опунтських чи Озолійських Локр[5]) у Калабрії[6] незадовго до 720 року до н. е.[7] Перше поселення було засноване поблизу мису Зефіріо (нинішній мис Бруццано). Пізніше колоністи рушили на північ, поблизу пагорба Епопіс, де заснували місто під назвою Епізефірії. Корінне населення сикулів було вигнано[8]. Консервативна військова аристократія здійснювала владу через так звані «Збори тисячі», які, ймовірно, складалися з усіх громадян, що користувалися повними політичними правами. Населення було організовано в три філи та 36 фратрій[9].

Правова система епізефірських Локрид базувалася на законодавстві Залевка близько 660 р. до н. е., та використовувала письмовий, кодифікований звід законів. Система використовувала закон відплати, який встановлював конкретні покарання за кожен скоєний злочин, намагаючись запобігти серійним сімейним чварам та приватній помсті, що було звичним у той час. Система також надавала набагато більше значення ролі та соціальному престижу жінок в епізефірському локрідському суспільстві.

У VII ст. до н.е. поліс розпочав свою забудову, розширюючись з пагорбів на рівнину ближче до моря, на основі організованого міського плану. Його святилища та культи стали добре відомими в усьому грецькому світі, зокрема два святилища: одне присвячене Персефоні, якій поклонялися як захисниці родючого шлюбу, а інше — Афродиті[10].

Локри у VI ст. до н.е.

Політична стабільність призвела до розширення контролю над територією шляхом створення субколоній. Це було зумовлено бажанням посилення контролю над територією та необхідністю протидіяти загрозі з боку Кротона. Це стало можливим завдяки значному демографічному зростанню, яке ризикувало порушити існуючий крихкий баланс. Таким чином, воно поширило свій контроль від Іонічного узбережжя до Тірренського узбережжя[11], заснувавши між 650 і 600 роками до н.е. дві колонії Медма та Гіппоніон[9]. Тривале протистояння тривала до битви при Сангрі (між 560 і 550 роками до н.е.), де Локри здобули перемогу, зупинивши територіальну експансію Кротона та утвердивши Локри як нову державу в регіоні.

Локри розширили свій контроль далі на північ, ніж будь-коли раніше. Вони включили Каулонію і, ймовірно, Скілетіон на Іонічному узбережжі, а також, ймовірно, Теріну та Темезу на Тірренському узбережжі. Це призвело до періоду значного процвітання у другій половині VI століття до н. е.[12]

З 480-х років до н.е. утворюється союз з Сиракузами. За допомогою останніх 477 року до н.е. вдалося завадити нападу з боку Анаксілая, тирана Регія[13]. Водночас Локри підтримали олігархію в Мессені у протистоянні з Регієм[14], з яким боротьба з перервами тривала до 386 року до н.е, доки сиракузький тиран Діонісій I не захопив Регій[15]. Також у 2-й пол. V ст. до н.е. Локри вимушені були придушувати повстання у Медмі і Гіппоніоні. Разом з тим 421 року до н.е. було відправлено посольство на чолі із Феаком до Афін.

IV століття до н. е. було періодом мистецького, економічного та культурного розквіту для Локрів. Серед відомих мешканців були поетеса Носсіда та філософи Ехекрат та Акріон, історик Тімей.

Локри під час Пелоппонеської війни були союзниками Сіракуз проти Афін. До прибуття вигнаного з Сіракуз в 356 р. до н.е. Діонісія Молодшого при владі знаходилися олігархи[16]. Оскільки одним із головних джерел добробуту міста було сільськогосподарське виробництво, в якому, ймовірно, значна роль належала залежному місцевому населенню[17], розширення території полісу було для локрів в умовах екстенсивної економіки життєво необхідним[18].

Слабкість Сиракуз зробила грецькі міста південної Італії особливо вразливими, оскільки вони були неготовими до загрози бруттіїв, самнітів та луканів. Побоюючись за своє виживання та не довіряючи Союзу італіотів, поліси Великої Греції були змушені звернутися по допомогу до Риму, який скористався цією можливістю, щоб поширити свій контроль на південь, відправивши військові гарнізони. Локри отримали римську залогу до 282 року до н. е.[19]

280 року до н.е. із вторгнення Пірра, царя Епіру, до Великої Греції Локри переходять на бік останнього. Але подальші невдачі Пірра призвели до того, що 277 року до н.е. Локри перейшли на бік Риму[20]. 272 року до н.е. до поліса увійшла римська залога, а самі Локри отримали статус морського союзника (socia navalis), залишаючись незалежними, зберігаючи при цьому свої грецькі особливості та продовжуючи карбувати власні гроші. У 264 році до н.е. Локри надали Риму кілька транспортних кораблів у Першій Пунічній війні[21].

Після поразки римлян під Каннами 216 р. до н. е. Локри вирішили стати на бік карфагенян, під впливом обіцянок Ганнібала щодо свободи та незалежності. 215 року до н.е. Ганнон послав кінноту під командуванням Гамількара, щоб захопити населення за міськими стінами, і таким чином велика кількість полонених була використана для забезпечення беззастережної капітуляції міста. Водночас локрі таємно дозволили римському гарнізону під командуванням префекта Луція Атілія сісти на кораблі, щоб втекти з міста та потрапити до Регіума. Таким чином, Локри отримали значну автономію, зберігаючи порт під своїм контролем і маючи можливість самостійно керувати за умови підтримки карфагенських військ[22].

Але після невдач карфагенян у війні з Римом значна частина локрійської олігархії вчинила заколот, внаслідок чого 205 року до н.е. Публій Корнелій Сципіон зумів захопити поліс[23]. Контроль над містом перейшов до Квінта Племінія та військових трибунів Марка Сергія Сіла та Публія Матієна. У 204 році до н.е. відновлення закону про спільне користування (foedus amicitiae) та широка автономія, надані їй Римом, дозволили Локрам зберегти свої давні закони та звичаї. Але перипетії III століття до нашої ери призвели до помітного занепаду міста[24]. Наслідком чого Локри з труднощами виконали запит Риму щодо надання транспортних суден під час війни з Антіохом III Селевкідом і Персеєм Македонським. Але вже у 156 році поліс не мав економічної змоги те саме виконати у війні Риму з далматами. Завдяки втручаню Полібія вдалося звільнити Локри від санкцій[25].

В часи Римської імперії Локри обмежувалися провінційною територією, яка дедалі більше віддалялася від римських політичних інтересів та великого економічного руху імперії. Тому вони стали меншим адміністративним центром, але з'явилися численні інші сільськогосподарські центри та розкішні вілли, які замінили місто з економічної та житлової точки зору[26].

Демографія

[ред. | ред. код]

Населення за роками[27]:

Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживало 805 іноземців з 40 країн, серед них 243 громадяни країн Євросоюзу та 89 громадян України.[28]

Сусідні муніципалітети

[ред. | ред. код]

ЗМІ

[ред. | ред. код]

У місті розташований головний офіс італійської радіостанції Radio Studio 54 Network.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Classificazioni statistiche – anno 2026. www.istat.it (англ.). Італійський національний інститут статистики. 21 лютого 2026. Процитовано 27 лютого 2026. (Примітка: Посилання файлу на набір технічних даних.)
  2. ↑ Resident population by age, sex and marital status on 1st January 2026. demo.istat.it (англ.). Італійський національний інститут статистики. 1 січня 2026. Процитовано 1 квітня 2026. (Примітка: Посилання файлу на набір технічних даних.)
  3. ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  4. ↑ Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
  5. ↑ Second Part - The Colonization and the Greek Age, Chapter 1, The Colonization and Origin of the Greek Settlers https://www.locriantica.it/english/history/greek_age1.htm
  6. ↑ Herodotus 8.47
  7. ↑ Polybius, XII, 5; 6
  8. ↑ William Smith, LLD, Ed., Dictionary of Greek and Roman Geography (1854), LOCRI http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus:text:1999.04.0064:entry=locri-geo02
  9. ↑ а б Parte Seconda - La Colonizzazione e il Periodo Greco, Capitolo II, Organizzazione ed Espansione della Polis https://www.locriantica.it/storia/per_greco2.htm
  10. ↑ Eisenfeld, Hanne (2016). "Life, Death, and a Lokrian Goddess". Kernos (29): 41–72
  11. ↑ Visonà, P. 2010. 4. Controlling the chora. Archaeological investigations at Monte Palazzi, a mountain fort of Locri Epizephyrii. In Tréziny, H. (Ed.), Grecs et indigènes de la Catalogne à la mer Noire: Actes des rencontres du programme européen Ramses2 (2006-2008). Aix-en-Provence: Publications du Centre Camille Jullian
  12. ↑ Parte Seconda - La Colonizzazione e il Periodo Greco, Capitolo III, Il VI Secolo e lo Scontro con Crotone, Battaglia della Sagra https://www.locriantica.it/storia/per_greco3.htm
  13. ↑ Parte Seconda - La Colonizzazione e il Periodo Greco, Capitolo IV, Il V secolo, L'alleanza con Siracusa e Sparta e gli scontri con Atene e Reggio https://www.locriantica.it/storia/per_greco4.htm
  14. ↑ Thuc. IV, 1, 1.
  15. ↑ (Diod. XIV, 111, 4
  16. ↑ Arist. Pol. V, 6, 7 1307a 35-40
  17. ↑ Шифман И. Ш. Рабство в Сицилии и Великой Греции // Каллистов Д. П. и др. Рабство на периферии античного мира. Л., 1968. С. 227
  18. ↑ Луццатто Дж. Экономическая история Италии. М., 1954. С. 40-41
  19. ↑ Marcus Junianus Justinus, Epitoma Historiarum Philippicarum 18.1.9
  20. ↑ Zonaras 8.6
  21. ↑ Polybius, Histories, I 20, 7
  22. ↑ Livy, Ab Urbe Condita, XXIV 7, 1-13
  23. ↑ Livy, Ab Urbe Condita, XXIX 6, 17
  24. ↑ Livy, Titus (1969). Ab Urbe Condita, Book 29 [From the Founding of the City, Book 29] (in Latin) (1st ed.). Brighton, UK: Kenneth Mason Publications Ltd. pp. 8–9
  25. ↑ Polybius, Histories, XII 5
  26. ↑ LE VILLAE ROMANE DEL TERRITORIO https://www.locriantica.it/sito/villae_romane.htm
  27. ↑ Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  28. ↑ Resident population by sex, municipality and citizenship [Постійне населення за статтю, муніципалітетом і громадянством] (англ.) . ISTAT. Процитовано 12 червня 2024.


Італія Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Локрі&oldid=47581655