Лола Ларроса де Ансальдо
| Лола Ларроса де Ансальдо | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
1859 Nueva Palmirad, Колонія, Уругвай | |||
| Померла |
1895 Аргентина | |||
| Країна |
 Уругвай | |||
| Діяльність | письменниця | |||
|
| ||||
 Лола Ларроса де Ансальдо у Вікісховищі | ||||
Лола Ларроса де Ансальдо (ісп. Lola Larrosa de Ansaldo; 1859—1895) — уругвайська письменниця та редакторка, що більшу частину життя прожила в Аргентині.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в Нуева-Пальмірі (Уругвай), походила зі старовинного патриціанського роду, що збіднів з політичних причин.
Після того, як родина емігрувала до Буенос-Айреса (Аргентина), Ларроса почала серйозно писати, захопившись письменництвом ще у ранньому віці. У 1876 писала для кількох журналів, зокрема «O ondina del Plata», і публікувала свої романи в Буенос-Айресі. Примітно, що вона писала для La alborada del Plata, якою керувала феміністка Хуана Мануела Горріті. Коли Горріті покинула країну під час збройного конфлікту і не змогла повернутися, аби видавати газету, вона попросила Ларрроса взяти на себе посаду редакторки.[1][2][3]
Згодом одружилася з журналістом Енріке Ансальдо і змінила ім'я на Лола Ларроса де Ансальдо. Народила сина. Після того, як чоловік втратив працездатність через психічні захворювання, взяла на себе утримання як сина, так і чоловіка.[1]
Лола Ларроса де Ансальдо захворіла на туберкульоз і померла в 1895 у віці 36 років.[4]
Вибрані твори[ред. | ред. код]
За словами Ванеси Гуерри, авторки прологу до «Розкоші» («The Luxury») Ларроси де Ансальдо, передумовою написання роману стало життя самої авторки, на що вказує подібність героїні і автобіографії Ларроси.[1][5]
«Розалія — молода жінка, яка любить одягатися, як тільки починається день, але її життя проходить на фермі невеликого уругвайського села, серед свиней та овочів. Мати, зауваживши смуток та нещастя доньки, розшукує та виявляє причину: Розалія читала книги, які вклали їй у голову певні мрії. Згодом вона спочатку спалює книги, а у фіналі твору — будинок із молодим робітником. Під час першого обміну Розалія погоджується поїхати з багатими друзями із Буенос-Айреса, щоб здійснити мрію про розкіш: в подорожі її життя буде пов'язане із красою, яку, як їй здавалося, не побачить ні оповідач, ні голоси коханих»[5]
- Зітхання серця (1878)
- Твори Милосердя (Літературні нариси) (1882)
- Моя донька! (1888)
- Розкіш. Роман про звичаї (1889)
- Чоловіки, Новелла (1893)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Balderston, Daniel (2000). Borges (ісп.). Editorial Biblos. с. 104—117. ISBN 978-950-786-268-7. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
- ↑ André, María Claudia; Bueno, Eva Paulino (9 січня 2014). Latin American Women Writers: An Encyclopedia (англ.). Routledge. ISBN 978-1-317-72634-0. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
- ↑ Mackenna, Benjamín Vicuña; Riveros, Cristián Gazmuri (2003). The Girondins of Chile: Reminiscences of an Eyewitness (англ.). Oxford University Press. с. xiii. ISBN 978-0-19-515181-7. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
- ↑ Frederick, Bonnie (1998). Wily Modesty: Argentine Women Writers, 1860-1910 (англ.). ASU Center for Latin American Studies Press, Arizona State University. ISBN 978-0-87918-086-7. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
- ↑ а б Larrosa de Ansaldo, Lola (2011). El lujo novela de costumbres (Spanish) . Córdoba: Buena Vistasina. ISBN 978-987-1467-28-0. OCLC 801080800. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 15 березня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- By Larrosa: Las Obras de Misericordia : https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/6e/Las_obras_de_misericordia_-_Lola_Larrosa.pdf [Архівовано 6 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (1882)
- By Larrosa: My Daughter: https://archive.org/details/LarrosaDeAnsaldoLolaHijaMia/mode/2up (1898)
