Ломако Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ломако Микола Миколайович
Mykola Lomako.jpg
Народження 12 грудня 1953(1953-12-12) (65 років)с. Гущенка, Новооскольський район, Бєлгородська область, РРФСР
Громадянство Україна Україна
Навчання Харківський Інженерно-будівельний Інститут

Микола Миколайович Ломако (12 грудня 1953 р., с. Гущенка, Новооскольський район, Бєлгородська область, РРФСР) — український архітектор, головний архітектор Лисичанська, науковий співробітник та екскурсовод Лисичанського міського краєзнавчого музею[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Ломако разом з вікіпедистами у Лисичанському міському краєзнавчому музеї

У 1976 р. закінчив Харківський Інженерно-будівельний Інститут, архітектурний факультет. За дипломний проект «Автоматичний гараж на 1000 автомобілів у м. Харкові» відзначений дипломом другого ступеню на всесоюзному конкурсі студентських робіт у 1977 р.

З 1976 по 1987 р. працював у Лисичанському комплексному відділі Державного проектного інституту «Луганськгромадянпроект». З 1987 р. по теперішній час — головний архітектор м. Лисичанська. З 1986 р. член Спілки архітекторів України.

З 2010 р. член Національної спілки краєзнавців України, з 2017 — науковий працівник Лисичанського міського краєзнавчого музею[2]. Картографічні роботи опубліковані у 9 томі Енциклопедії історії України, (2012) та Історичному атласі України (2015). Статті в Енциклопедії сучасної України в статті «Лисичанськ» (2017).

Одружений, дружина — Зоя Тихонівна Ломако[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Авторські роботи:

  • Забудова мікрорайонів 3 та 4 у м. Лисичанську 19781981 рр..
  • В'їзний знак у м. Лисичанськ 1977 р.
  • Будівля Лисичанського районного нафтопровідного управління по проспекту Леніна (нині Перемоги) у Лисичанську — 1983 р.
  • Забудова центральної площі у м. Попасній — 1984 р.
  • Будівля райвиконкому у м. Попасній — 1984 р.
  • Будівля водогрязелікарні у м. Привілля — 1985 р.
  • Пам'ятний знак «Воїнам, що форсували Сіверський Донець у 1943 р.» — 1995 р.
  • Пам'ятний знак «Лисичанам — ліквідаторам Чорнобильцям» — 2001 р.
  • Пам'ятник «Лисичанам — воїнам льотчикам» — 2001 р.

Перебувають на стадії реалізації пам'ятники, виконані спільно з Заслуженим художником України М. В. Можаєвим «Загиблим шахтарям» та «Генерал Насвітевич».

Учасник низки конкурсів на об'єкти у Луганській області: музею Стаханову у Кадіївці та реконструкції центральної площі у Сєвєродонецьку (перша премія).

Будучи головним архітектором Лисичанська, організував та провів конкурси на проекти: «Перша шахта Донбасу», гербу[4] та прапору Лисичанська та меморіалу «Привільнянський плацдарм» [5].

Автор книг: «Лисичанськ історія у вулицях», «Давня історія Сєвєродонецька», «Роти полку Депрерадовича» та «Краєзнавчі записки».

У 2007 р. відзначений знаком фонду «Благовіст» Людина року в області містобудівництва архітектури та монументального мистецтва.

У 2010 р. нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник будівництва та архітектури» та медаллю за заслуги «Чорнобиль».

Микола Ломако під час вікіекспедиції до Золотарівського заказника

У травні 2018 р. взяв участь у Вікіекспедиції до Золотарівського заказника, що у Попаснянському районі Луганської області[6].

Видання[ред. | ред. код]

  • Давня історія Сєвєродонецька
  • Легенды Лисичанска
  • Лисичанск. История в улицах
  • Террафоксы и другие лисичане

Примітки[ред. | ред. код]